7 «живих книжок» для навчання
Гербіш Надійка
26.04.2017
Словосполучення «живі книжки» (living books) стало широко відомим завдяки Шарлотті Мейсон, легендарній британці ХІХ століття, яка своєю практикою, написаними книжками й власним закладом для навчання учителів докорінно змінила погляди на освіту в своєму суспільстві, і не лише. Її поради досі перевидаються у численних книжках і журналах, у блогах та пінтерест-картинках. І поки я тут всіляко натякаю, що варто знайти й прочитати хоча б щось про її методику, заодно також зауважу, що «живі книжки», про які вона так багато розповідала, – це дивовижний спосіб вивести нове покоління школярів із багаторічного зазубрювального заціпеніння, якому суворо піддавалися їхні батьки та дідусі-бабусі.
Послідовники міс Шарлотти переконають вас, що освіта дітям дається не для того, щоби вони, скажімо, на якомусь-там ЗНО правильно назвали сто тридцять дат, а потім так само успішно їх забули, послуговуючись горезвісним принципом трьох «З» – зазубрив, здав, забув. А для того, щоби пробудити в них інтерес до здобування, критичного аналізу й застосування необмеженої кількості захопливих знань, яких навіть у відкритому доступі аж так багато, що на ознайомлення з ними не вистачить і найдовшого життя, не те що півтижня перед черговою атестацією.
Ці «живі книжки», на відміну від підручників, можуть стосуватися різноманітних предметів одразу, і видаються для кожного віку.
Наприклад, білінгва Олександри Орлової «Слова ввічливості/Polite Words» (ПЕТ) дуже навіть підійде для найменшеньких. І в грайливий спосіб навчить їх, зокрема, цікавитися, як у когось справи (тут вам і корисні фрази, і емпатія), та ще й двома мовами одразу.
«Мій дім і речі в нім» від Аґрафки – ще один приклад «живої книжки», але вже без типового літературного тексту. У цю ж категорію потрапить фантастичний віммельбух «Рік у лісі» Емілії Дзюбак.
«Армстронґ. Неймовірні пригоди Мишеняти, яке літало на місяць» Торбена Кульмана – жива книжка для малюків, які цікавляться космосом і позаземними пригодами. А малюнки там які!..
«Хто росте у парку» Катерини Міхаліциної, на мій особистий погляд, зовсім свіжа, але вже класика. Там йдеться не лише про ближче, суто ботанічне, знайомство з сусідами, про базові знання про їхні листочки, цвіт та особливості кори, але також про сміливість шукати себе через пошук однодумців і радість спільності також.
«Шевченко від А до Я» з текстами Леоніда Ушкалова та ілюстраціями Анастасії Стефурак – це книжка, усе-таки, з фактами. Однак із такими (і оформленими таааак!), що в них поринаєш і не можеш відірватися. І тут раптом – гоп! – і знаєш уже так багато, і все це без жодного скніння над текстом-до-зазубрювання.
«Цікава хімія» Юлії Смаль – це не просто зрозуміло й захопливо написаний текст про цікавезні таємниці (і це ось пише людина, яка вперто прогулювала хімію в школі), а ще й збірка переписів для хімічних експериментів з дитиною. Можна видаляти цілу дошку ідей з Пінтересту: тут же все вкупі, всередині однієї палітурки, та ще й чудесно роз’яснено.
Однак «живі книжки» бувають не лише про космос, ввічливість, літературу й науку. Наприклад, серія книжок про Енн Ширлі від Люсі-Мод Монтгомері (Урбіно) – це дивовижне занурення в інший, та однаково дуже близький для нас світ. Історія культури, цінностей, життєустрою, боротьби, а ще – стосунків. Ці книжки хочеться перечитувати й дарувати друзям, хочеться всотувати їх у себе й міцніти у своїй вірі в краще. Власне, саме ця характеристика притаманна усім «живим книжкам», про які писала Шарлотта Мейсон.
Для тих, хто цікавиться англомовними текстами, ось тут є приклад величезного посортованого за категоріями переліку.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно