Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Єфремова Анастасія
6 книжок Старого Лева про свободу
Свобода – це не те, що вам дали.
Це – те, що у вас не можна забрати.
Вольтер
 
Сьогодні, 21 листопада, наша країна відзначає важливий день – День Гідності та Свободи. З нагоди такої особливої події хочеться поговорити про одну з найбільших людських цінностей – свободу. Свобода є однією з основ існування, невід’ємною і незаперечно.. І навіть більше – справжня свобода є тим, що дозволяє нам зватися людьми. Адже бути вільним для нас настільки ж природно, як дихати і любити.
 
У такий знаковий день пропонуємо вашій увазі шість книжок від Старого Лева. Усі вони різні і водночас про одне й те ж саме – про свободу в усіх її проявах.
 
Свобода людини – «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро
 
 
Нам важливо відчувати, що наше життя в наших руках, що будь-якої миті ми вільні робити те, чого хочемо. Але що як в один момент ми дізнаємося, що сценарій нашого життя давно розписаний і ми не в праві від нього відхилитися? Що як ви собі більше не належите? Що як ви лише донор для інших і ніякого майбутнього у вас немає? Для героїв одного з найвідоміших романів Кадзуо Ішіґуро це реальність, для нас – жахлива, моторошна, абсурдна антиутопія. Але хто сказав, що свобода людини завжди буде абсолютною?..
 
Кеті, Томмі й Рут – учні привілейованої школи-інтернату Гейлшем. Вони, як і всі інші вихованці, – донори і вже від народження (хоча процесу народження як такого не було) приречені на смерть: «Ми всі помираємо. Ніхто з нас насправді не сприймає життя і не відчуває його весь час». Їхні почуття, бажання, емоції, мрії, спогади не мають жодного сенсу, адже для кожного настане день, до якого їх завжди готували, – день виїмки.
Звичайне життя, де ти вільний одружуватися, народжувати дітей, переїжджати, працювати, – лиш утопічна мрія для них. Їм відмовили навіть в праві на власну душу. Такою була «ціна» за технічний прогрес і досягнення в галузі медицини: для порятунку одних осіб треба «виростити» інших. «Не відпускай мене» – це історія про приречених людей без майбутнього, які попри все до останніх хвилин не припиняли пам’ятати, мріяти, кохати і головне – вірити.
 
Свобода почуттів – «Коханець леді Чаттерлей» Девіда Лоуренса
 
 
Вже сама публікація роману Девіда Лоуренса свого часу стала маніфестом свободи – свободи самовираження й творчості. Роман, що побачив світ 1928 року, став вибухом для «пуританської» літератури Англії й спричинив чималий скандал. Твір, що став такою собі сексуальною революцією в літературі, був звинувачений в зображенні непристойних сцен та надто розкутій мові. За що, уявіть собі, був заборонений у багатьох країнах понад тридцять років. Сьогодні, коли топи продажів посідають різноманітні «відтінки сірого», читача вже важче здивувати такою відвертістю. Однак за доволі провокативною «обгорткою» Лоуренс приховав насправді чимало гострих соціальних та філософських питань.
 
«Коханець леді Чаттерлей» – не стільки еротичний маніфест тієї доби, скільки маніфест кохання та жіночої чуттєвості. Читаючи книжку, складається враження, що її писала жінка. Або чоловік, що побував у жіночому тілі. Настільки Лоуренсу вдалося зазирнути до найпотаємніших закутків жіночої душі, винести на поверхню весь спектр почуттів і переживань головної героїні Конні.
І все це на тлі класичного любовного трикутника: вона – дружина заможного баронета, який повернувся з війни зі серйозними травмами, – закохується в лісника. Конні, поряд з чоловіком, що позбавив її не лише фізичного задоволення, а й чуттєвого, відчуває марність життя, її обтяжує штучність світських бесід й інтелектуальних розмов. І тоді з’являється він, Олівер Меллорз. «Її давній інстинкт вимагав боротися за свою свободу. Та в ній проступило щось інше, інертне, важке. Його тіло вимагало її, і серце не могло більше чинити опір». Лісник Меллорз перевернув життя Конні. Він спромігся «розкрити» її чуттєвість, вивести на свободу ту жінку, яка «помирала» в ній поряд з інфантильним чоловіком. Кохання між двома людьми, що зароджувалось як тваринна пристрасть і тілесна втіха, переросло в щось значно більше – і зробило цих двох внутрішньо вільними.
 
Свобода вибору – «Як ви збудуєте своє життя» 
Клейтона Крістенсена, Джеймса Олворта і Карен Діллон
 
 
Як часто чуємо: «Усе в твоїх руках». І як же дратує ця фраза, коли оце «усе» випадає з тих рук. Та часом ми й не усвідомлюємо, яким привілеєм володіємо. Адже саме від нас, від нашого щоденного свідомого вибору, залежить успіх найголовнішого для кожного проекту – проекту, що зветься Життя. «Як ви збудуєте своє життя» – це книжка для тих, хто не боїться ризикувати й брати на себе відповідальність. Бо хто, як не ми, керманичі власного життя, відповідальні за те, якою дорогою прямуємо.
 
Професор Гарвардської школи бізнесу, бізнес-консультант Клейтон Крістенсен спробував розглянути успішність в особистому житті з точки зору принципів ефективної роботи компанії. Тобто життя для нього – це такий собі бізнес-проект, реалізація якого потребує вибору відповідної вашим потребам стратегії.
Причому варто бути наперед готовим, що лише небагатьом вдається з першого разу обрати вдалу стратегію. І це не привід опускати руки. Кожна стратегія – стосується вона бізнесу чи особистого життя – це завжди десятки виборів і рішень, що так чи інакше рухають вас до мети. Автор сподівається, що викладені ним поради й практичні рекомендації допоможуть кожному відповісти на важливе питання: «Як ви збудуєте своє життя?».
 
Свобода слова – «Правда» Террі Пратчетта
 
 
У химерному містечку Анк-Морпорк з’являється перше періодичне видання – «Анк-морпоркський Час», очолюваний Вільямом де Вордом. Новоспечений редактор газети «вважав важку правду легшою за найлегшу брехню». І саме гонитві за правдою та утвердженню свободи слова він вирішив присвятити свій час і здібності. Здавалося б, що може бути цінніше за правду? Але чи всім вона так прийдеться до душі? «Будьте обережні. Людям подобається, щоб їм розповідали про те, що вони вже знають. Пам’ятайте це. Людям не подобається, коли їм розповідають щось нове…» – застерігає видавця правитель Ветінарі. 
 
Тож крізь рядки роману відчитуємо багато слушних питань, серед яких: як співвідносяться правда та газетні новини? І чому свобода слова йде пліч-о-пліч із цензурою? Трапляються в тексті й чимало афористичних висловлювань, як-от: «Газети купують заради імен», «Брехня може перетнути світ швидше, ніж правда взує одну ногу». 
Твори Пратчетта – це захоплива мандрівка неповторними світами й знайомство з дуже характерними героями. Але разом із тим його романи – це завжди море підтекстів. І «Правда» не виняток. Це більше ніж історія становлення періодичного видання з елементами детективу. Це напрочуд майстерна – місцями дуже тонка, місцями дуже прямолінійна – сатира на інформаційне суспільство та на нас, його щоденних споживачів.
 
Свобода від нерівності – «Подорож» Іди Фінк
 
 
Зрозуміло, що не існує абсолютної свободи. Наше життя так чи інакше обумовлене – чи то нормами поведінки, правилами чи власними принципами, цінностями. Однак не існує жодної моделі демократичного суспільства, де б обмеження свободи й прав людини з етнічних, расових, релігійних чи інших причин було б допустимим. «Подорож» Іди Фінк – єврейської письменниці з містечка Збараж – не художня вигадка, а страшна правда про найкривавіші роки Другої світової війни. Саме тому після прочитання роману хочеться так багато думати і ще більше мовчати.
 
«Ніхто з нас тоді не думав про подорож, а проте хвилині, що якраз і є її початком, вторує глухе дудніння коліс потяга й нічну тишу розтинає свист паротяга». Новий час приніс із собою нічні від’їзди. Головна героїня та її сестра отримують один шанс на мільйон – утекти з єврейського гетто. Нові документи, нові імена – й ціле життя позаду.
Їхня подорож на межі життя й смерті почалася ранньою весною, яка вмить зробила Катажину та Ельжбету дорослими. На долю дівчат випали недитячі (нелюдські) переживання. Вони мусили прийняти неминучість тієї подорожі у невідомість, мусили вжитися в нові ролі, навчитися приховувати емоції – від цього залежало, чи врятуються вони від смерті. У найважчі хвилини єдине, що їм залишалося, вірити й повторювати щоб не було: «Найшаленіші плани мають найбільше шансів удатися». Читаючи цей розмірений й немов відсторонений за оповіддю роман, не полишає думка: «Чому і за що?» І як зароджується в когось думка, що він вищий за інших? Саме тому нам потрібні такі історії – аби більше нікому не спадало на думку вивищувати себе над іншими й аби ніхто не вирушав у такі страшні подорожі.
 
Свобода тварин – «Врятуй тварин» Патріка Джорджа
 
 
Говорячи про свободу, ми чомусь обмежуємося лише її розумінням як людської цінності. І часто забуваємо, що там, де свобода одного виходить за межі нормальності, починається несвобода іншого. Нерідко жертвами нашої «надсвободи» стають найвразливіші й найбеззахисніші – тварини. Дуже тішить, що на книжкових полицях починають з’являтися книжки, присвячені відповідальному ставленню до живої природи, ще й такі оригінальні, як «Врятуй тварин» Патріка Джорджа.
 
«Врятуй тварин» – це інтерактивна книжка-картинка, яка просто й цікаво демонструє дитині різницю між природним середовищем тварини та поневоленням. Головна її «родзинка» у тому, що дитина сама може стати тим героєм-рятівником, який визволить тварин: достатньо лише перегорнути прозору плівку – і звірятко опиниться на волі.
Патрік Джорж знайшов ідеальний «рецепт» того, як створити захопливу ігрову книжку й водночас спонукати маленького читача до серйозних роздумів. Що роблять лосячі роги на стіні і з чого виготовляють шкіряне взуття? Чому косатка має розважати дітей в дельфінарії замість того, щоб плавати собі в океані? Де домівка слона – в цирку чи на просторах саван? І якою ціною готують суп з акулячими плавниками? Ця книжка – чудовий варіант легко й невимушено обговорити з дітьми тему свободи тварин й гуманного ставлення до них.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage