6 дитячих книжок, які навчать турботі й відповідальності до тварин
Полоз Єлизавета
04.04.2021
Поставивши свої фізичний та емоційний стани вище за інших живих створінь, людина занедбала багатьма видами, що призвело до їхнього зникнення і до жорстокого або безвідповідального поводження з тваринами. Не так давно людство усвідомило свої помилки та всіма силами намагається усунути негативні наслідки, впроваджуючи все нові й нові програми, що забезпечують захист тварин. І в тому, аби сформувати правильну поведінку у наших дітей, як завжди, допоможуть книжки. То чому ж навчають дітей книжки про тварин:
Тваринам важливо жити у природному середовищі
(«Місія "Порятунок": ведмеді», Завалій Євгенія, для дітей від 6 років, «Видавництво Старого Лева»)
В Україні давно розвивається практика відлову ведмедів для цирків, де з ними нерідко жорстоко поводяться, б’ють, погано годують і випускають на гарячі платформи, змушуючи тварин «танцювати» для людської потіхи. Але віднедавна питанням визволення ведмедів активно займаються зоозахисники, віддаючи тварин до реабілітаційних центрів, де їх намагаються підготувати до життя у дикій природі (на жаль, далеко не всім ведмедям вдається до неї повернутися).
Подібною є й сюжетна історія книжки, що обертається навколо молодої ведмедиці Христі. Потрапивши до одного з таких центрів, вона дізнається, як у неволі опинилися й інші ведмеді. Кожна історія правдива й була взята з ведмежого притулку «Домажир». Книжка навчає дітей гуманному ставленню до тварин, показуючи реальну ситуацію у власній країні, та наголошує, що людина має зробити все, аби не тільки ведмеді, а й кожний вид жив у тому природному середовищі, до якого належить.
Якщо тваринка вже потрапила до зоопарку, ми все ще можемо якнайкраще подбати про неї
(«Опікуни для жирафа», Лущевська Оксана, для дітей 3–7 років, «Видавництво Старого Лева»)
До зоопарку тварини потрапляють із різних причин, і іноді так насправді краще для представників фауни, але потрібно пам’ятати, що власники зоопарків бувають різними, і вони не завжди відповідально ставляться до потреб тварин. А іноді для забезпечення гарного життя банально не вистачає фінансування. Тому нашим, людським, обов’язком є підтримка життя міських співмешканців.
Родина головної героїні книжки Олі впродовж тижня відвідує зоопарк, повсякчас спостерігаючи або марш за права тварин, або телевізійні програми про тварин, де їхні права таки порушують. І врешті-решт вирішує взяти опіку над жирафою в зоопарку. Авторка показує дітям, що гуманне ставлення до тварин — це обов’язкова складова гармонійних взаємовідносин, а також, що ми несемо відповідальність за них. Після цієї книжки ваша дитина точно захоче стати опікуном для жирафа — і, наприклад, у Київському зоопарку їх аж двоє: Джамбо та Джуто 
Ми відповідальні за тих, кого приручили
(«Історія, яку розповіла Жука», Олійко Грася, для дітей 3–7 років, «ВСЛ»)
Якщо, беручи під опіку тварин у зоопарку, ви не завжди маєте з ними прямого контакту, вони можуть вас і не знати й не мають до вас ніякої прихильності — головне, аби ви знали, що вони нагодовані та живуть у хороших умовах, — то для безпритульних собак, яких ви просто підгодовуєте або збудували прихисток на зиму, ви вже найдорожча істота.
Тому у книзі Грасі Олійко для собачок Жуки та її брата Сиріуса зникнення тітоньки Гані, що приносила їм сосиски, було важким ударом. Лишившись добродійки та місця, де вони жили, цуценята змушені поневірятися світом, мріючи про сім’ю та теплу домівку. Завдяки тому, що історія оповідається Жукою, діти побачать життя безпритульників їхніми очима, зрозуміють страждання, які їм доводиться переживати, та дізнаються, що для щастя вуличних собак потрібно зовсім небагато. І чи є насправді різниця між породистими собаками та безпритульними, хіба що останні любитимуть тебе навіть більше?
Кожен заслуговує на любов
(«Неро Корлеоне. Історія одного кота», Ельке Хайденрайх, для дітей від 9 років, «Nebo Booklab Publishing»)
Хоч якими б розбишаками та борцями незалежності здавалися коти, вони не будуть противитися теплій лежанці, регулярному харчуванню та, найголовніше, турботливим рукам. Просто іноді їм потрібен час, щоб віднайти «свою людину». От і Неро Корлеоне довгий час жив життям чорного забіяки: влаштовував страшні бійки, без остраху погрожував старому собаці, а в курей взагалі збирав щоденну данину (одне куряче яйце). Аж поки до ферми, де господарював Неро, не приїздить подружжя з Німеччини. І до них кіт прикипів. До них постійно навідувався. І у них врешті-решт залишився. «Оточення відіграє головну роль у становленні характеру» — це правдиво й для тварин. Але жодна жива істота не відмовиться від любові, турботи та дому, де на неї чекають, навіть якщо почувалася цілком впевнено в жорстокому середовищі. У житті Неро Корлеона з’явилася любов, він знайшов собі сім’ю, і став набагато щасливішим. Історія показує дітям, що достатньо поділитися любов’ю із безпритульними тваринками, щоб зробити світ кращим.
Кожен прагне відчувати себе потрібним
(«Ківі Ківі», Лаюк Мирослав, для дітей 6–9 років, «Видавництво Старого Лева»)
Неймовірно зворушлива історія про те, що сім’я — це де тебе люблять та приймають таким, який ти є, навіть якщо ти маленьке сіреньке пташенятко, що й крил не має. Ківі на ім’я Ківі загубив родину при дуже сумних подіях, пережив чимало захопливих, але важких пригод та одне за одним втрачав, як він думав, своїх друзів. Він ніколи не ночує в одному місці, постійно подорожує та переборює власні страхи — і все задля однієї мети: віднайти місце, яке він зможе назвати домом, знайти людей (птахів?), які стануть його родиною, і нарешті відчути себе потрібним у цьому величезному та небезпечному світі.
Відходячи від історії, ми розуміємо, що у світі живе безліч тварин, яких вважають «дефектними»: хтось втратив зір, хтось слух, дехто ногу тощо, але це не означає, що вони не достойні любові та ніжності. Кожен із них всього лиш мріє про родину. Читаючи історію про вольову пташку, дитина навчається не розділяти тварин на «гарних» та «страшних» — вони всі живі істоти, яким просто потрібна наша турбота.
Домашні улюбленці — це не лише забавки та веселощі
(«Усміхаки», Лариса Денисенко, для дітей 9–14 років, «Видавництво Старого Лева»)
Тираж закінчився
Часом діти вбачають у кумедних пухнатих цуценятах якщо не іграшку, то просто живу істоту, яка, наче, може й сама про себе подбати. Але це не так. І дітям потрібно про це говорити одразу: так, собака справді вірний друг, але він й велика відповідальність, і дисципліна, і певні обов’язки.
Книжка про собак «Усміхаки» розкаже дітям, як правильно поводитися з домашніми улюбленцями, яких рекомендацій варто притримуватися, як виховувати та спілкуватися з собакою, зважаючи на його характер, та що робити, якщо пухнастик захворів. Пані Лариса створила максимально доступний матеріал для дітей, аби тільки вони навчилися відповідальності і турботі за чотирилапими друзями.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно