5 фактів про Доржа Бату
Шиманська Анна
30.07.2020
Шанувальники письменницького таланту Доржа Бату знають, що він завжди радо спілкується зі своїми читачами як на офлайнових подіях, так і в онлайні. Не стала винятком і участь автора українських бестселерів «Франческа. Повелителька траєкторій», «Франческа. Володарка офіцерського жетона» та «Моцарт 2.0» у проєкті «Запитай у автора», для якого Дорж підготував відео відповіді на питання читачів. Ми зібрали для вас кілька цікавих фактів із цієї розмови. Яку музику слухає Дорж? Як йому працювалось над історіями про Франческу та пригодами Моцарта у Нью-Йорку? Чому в дитинстві його цікавив Юпітер? Детально – в уривках із розмови.
Про роботу над книгами
Перші книжки («Франческа. Повелителька траєкторій», «Франческа. Володарка офіцерського жетона») писалися «по гарячих слідах». Тобто відбулась якась подія, я йшов на перерву і одразу писав ту історію. Щодо «Моцарт 2.0», то я поставився до цього як до роботи, тобто відводив собі певний час, коли мав сідати і писати цю книжку. Насправді праця письменника – це робота, тяжка рутина, коли треба сидіти і ретельно продумувати деталі. Я б сказав, що це навіть більше пошук матеріалу, занурення в цей матеріал. Бо ти мусиш знати про що пишеш. З «Франческою» все було просто: події відбувалися на моїх очах, моєю роботою було просто сісти і записати це все. А з Моцартом на мене чекала купа історичного матеріалу. Аби прописати персонажів і створити цілісні образи, мені довелося перелопатити незліченну кількість літератури.
Про політ у космос
Я б полетів у космос, якби випала така нагода. У дитинстві я не мріяв про таке, а хотів стати пожежником. Але тоді цікавив Юпітер, оскільки він такий великий і незрозумілий: чи це планета, чи це просто газова куля. Я читав, і у мене в голові розривався якийсь шаблон. Я хотів полетіти до Юпітера. Але нам би зараз хоча б до Марсу долетіти, я вже не кажу про Юпітер. А з приводу астронавтських амбіцій, думаю, що кожен, кому б випала нагода полетіти, нею скористався би.
Про улюблені музику, фільми та книги
Я слухаю абсолютно різу музику. Це може бути й поп, який слухала колись моя старша дочка. Це може бути й класика, яку я слухав останнім часом, і «Beatles». Загалом, усе. У мене немає якихось музичних антипатій.
З українських фільмів я б порадив «Пропала грамота». Це кіно на всі випадки життя і всі часи. Це мій улюблений український фільм. Чисто інтуїтивно мені щось підказує, що я б також порадив подивитись «Толоку». Я сам ще її не дивився, але чув багато відгуків про неї, і мої друзі там знімалися, тому раджу. Ну і «Мої думки тихі» подивіться, не пошкодуєте. Зі світових кінокартин: «Богемна рапсодія» про життя Фредді Мерк’юрі. Дуже сильний фільм. Про нього можна говорити багато, про те, що він історично недостовірний чи історично достовірний, але безумовно він показує те, що людей потрібно сприймати такими, якими вони є. Ще я пораджу монголо-німецький фільм «Печера жовтого собаки». Якщо хочете побачити, яким було моє дитинство, – подивіться його обов'язково.
Улюблених книг дуже багато. Я не можу виокремити якусь одну, тому що для кожного випадку є своя книга. Наприклад, в науці – це Стівен Гокінґ і все, що пов'язано з ним. В буддизмі це Гомбожаб Цибіков. Так можна перераховувати без кінця. Головне – читати. І ви потім побачите, що улюблені книги у вас будуть змінюватись протягом всього життя, і в кожній галузі вони будуть різні
Про зміни у житті
Зазвичай, коли у житті відбуваються якісь зміни, ти відчуваєш відповідальність. Передовсім за себе: чи ти зможеш це, чи витримаєш. І від того, наскільки ти впевнений у своїх силах, залежить твій успіх. І це дуже важливо. Поширений міф, що змінювати фах – це важко. Насправді ні. Все – в голові. Вже давно минули ті часи, коли людина все життя працювала на одному місці. Зараз життя настільки динамічно розвивається, що зміни кількох фахів протягом життя – буденність, а не фантастика.
Про Франческу
В усіх нас є особливі потреби. Які є особливі потреби у Франчески? Вона потребує уваги. Вона потребує терпіння до неї. Вона потребує любові та наполегливої праці з нею як з членом команди. Зрештою, ми всі цього потребуємо. І я не знаю, яких ще особливих потреб вимагає Франческа. Зрештою, у перші тижні нашої роботи я навіть не знав, що у неї розлад аутичного спектру. І якби мені не сказали про це, я б навіть нічого не запідозрив. Вона дивна, кумедна. Зрештою, я теж часом буваю дивний і кумедний. Це скоріше про те, що всі ми маємо якісь особливі потреби: і люди з синдромом Дауна, і люди з розладом аутичного спектру. Ми всі однакові, ми всі люди.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно