0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
5 дитячих пізнавальних книжок, які хочеться мати на своїй поличці
Розповідати про найнудніші речі так, наче це найцікавіше, що коли-небудь доводилося чути, – найвища майстерність. Особливо це важливо, якщо йдеться про пізнавальні книжки для дітей. Байдуже, наскільки крутий автор і як багато зусиль він доклав, аби зібрати й упорядкувати свою книжку, якщо дитині вона нудна й нецікава. Говорити про складні речі легко, цікаво й дотепно – простий, але дієвий рецепт. Автори цих п’яти пізнавальних книжок від Старого Лева вміють заволодіти увагою як дитини, так і дорослого.
 
 
«Ботанікум» Кесі Вілліс і Кейті Скотт
 
«Ботанікум» – це книжка-музей, на сторінках якої побачите найдавніші, найекзотичніші, найдивніші рослини, починаючи від перших, що існували мільйони років тому, до тих, що ростуть у місцевому парку чи вашому саду. Кесі Вілліс, авторка книжки, працює завідувачкою науково-дослідницького управління Королівських ботанічних садів у К’ю і викладачкою біорізноманітності в Оксфордському університеті. Вілліс, як ніхто інший, знає все про рослинний світ. Химерні водорості й лишайники, розмаїті тропічні і добре знайомі плодові дерева, кактуси й популярні зараз сукуленти, і навіть рослини-хижаки – усе це можна знайти на сторінках «Ботанікума», який трохи нагадує рослинну Нарнію. Окрім, власне, інформації про рослини, у книжці є чимало цікавого про їхні середовища існування, особливості пристосування до певних умов існування, про найменші й найбільші рослини у світі. Ця книжка – повна протилежність нудним підручникам чи нецікавим енциклопедіям для дітей.
 
 
«Ботанікум» – книжка-мандрівка, книжка-енциклопедія і книжка-мрія для малих і великих дітей. Навіть якщо ви не маєте жодного стосунку до ботаніки, не цікавитеся рослинами – це візуально-естетичне видання закохає у себе з першого погляду або дотику. Чудовим доповненням до «Ботанікума» стане перше видання в цій серії – «Анімаліум» з натуралістичними ілюстраціями, наче старовинні фоліанти. «Анімаліум» – це книжковий музей, де зібрано більше 160 найрізноманітніших тварин з різних кінців світу.
 
 «Я так бачу» Творчої майстерні «Аґрафка»
 
Чи знали ви, що протягом перших днів життя діти бачать світ перевернутим догори дриґом? І що лише 2% людей на планетів мають зелені очі? А те, що наші очі здатні розрізняти до 7 мільйонів відтінків, хоча людина в середньому бачить не більше кількасот тисяч? Очі здатні видати нашу закоханість: коли бачимо кохану людину, зіниці розширюються. Про це і не тільки розповідає книжка-картинка «Я так бачу». Разом із виданням «Голосно, тихо, пошепки» книга становить унікальну дилогію про відчуття від Творчої майстерні «Аґрафка».
 
 
З цієї книжки діти дізнаються, що таке піктографічне письмо, шрифт Брайля, діоптрії, дальтонізм, мімікрія, довідаються, що це за такі дивні рожеві і снігові окуляри, роздивляться, які існують оптичні прилади для спостереження – від бінокля до дрона. Однак не хвилюйтесь: усі терміни та явища автори пояснюють максимально доступно й лаконічно. У книжці є сторінка, що оживає завдяки оптичній ілюзії. І, звісно, як і в усіх книжках Романи Романишин та Андрія Лесіва, тут чимало філософських підтекстів. Наприклад, на розвороті цитата, присвячена дзеркалам: «…Відображення не завжди показує, ким я є насправді». «Побачити душу неможливо, але можливо повірити в неї», – так автори пояснюють, що  деякі речі залишаються невидимими, однак це не означає, що їх не існує. «Я так бачу» – це книжка-нагадування про тих, хто не бачить цей світ, але відчуває не менше барв, ніж ми з вами. Звуки, запахи, фактури – ось їхні очі.
 
 
Ця книжка про зір як сенсорне відчуття, про вміння помічати красу в деталях, змінювати кут свого зору і щоразу бачити світ наче вперше. Візьміть її в руки – і відшукайте власні сенси.
 
«Атлас Міст» Джорджії Черрі і Мартіна Гааке
 
Для тих, хто не виходячи з дому вже неодноразово подорожував навколо світу з «Картами» Олександри і Даніеля Мізелінських, «Видавництво Старого Лева» підготували нову книжкову мандрівку. Разом із ілюстрованою новинкою «Атлас Міст» маленькі читачі «завітають» до найвідоміших міст: Лондона, Берліна, Нью-Йорка, Стокгольма, Парижа та ще 25 міст з усього світу. Тож, коли ви з дитиною вирушите в одне з цих міст, зустріч з нагадуватиме зустріч з добрим знайомим.
 
 
На кожному розвороті автори розмістили основні пам’ятки, архітектурні споруди, видатних людей та інші культурні коди, характерні для того чи іншого туристичного міста. Ви побачите Енді Воргола у Нью-Йорку, Махатму Ґанді в Мумбаї, Ван Гога в Амстердамі, дізнаєтесь, як виглядає та смакує місцева їжа чурос і тапас в Барселоні, сандвіч сморреброд в Копенгагені, солодощі «Ґодіс» у Стокгольмі, порівняєте транспорт різних міст світу – від фунікулера в Києві до трамваю в Сан-Франциско, жовтого таксі у Нью-Йорку та зубчастої залізниці в Будапешті. Цей путівник світу розповість вам про культурні символи і місцеві свята (чікаго-блюз, желейні ведмедики в Берліні, фестиваль клоунів у Торонто), а ще архітектурні пам’ятки, галереї, музеї, зоопарки, зелені зони міста, водойми, річки, різноманітні розваги та активності, що можуть бути цікаві і дітям, і дорослим.
 
 
Це видання не є банальним путівником для туристів, тож не дивуйтесь, якщо автори звертатимуться до вас як до свого товариша. Книжка легка й дотепна, а підписи до зображень розважальні й дещо іронічні: «повештайся в Булонському лісі», «Повитріщайся у вікна Великого палацу», «Потусуйся в Замку Святого Ангела», «Візьми штурмом стіну мавританського замку Святого Георгія». До речі, українське видання унікальне тим, що спеціально для «Видавництва Старого Лева» автори книжки розробили мапу Києва. Серед визначних пам’яток і видатних особистостей, нанесених на карту, – Тарас Шевченко, Золоті Ворота, київський торт, пам’ятник засновникам Києва, а також такі менш популярні об’єкти, як старезна липа Петра Могили біля Десятинної церкви чи київська фортеця.
 
 
«Незвичайні професії» Алли Гутніченко і Юлії Коломоєць
 
Чи знаєте ви, хто такий тітестер і піцайоло? Якщо ні, то головний герой Андрійко книжки вам усе розповість. У родичів хлопчика дуже незвичайні професії: тато – палеонтолог, мама – флористка, один дідусь – пасічник, інший – дегустатор чаю, одна сестра – не просто ветеринар, а обіймачка панд, а інша сестра – склодув. Сам Андрійко хоче стати пілотом повітряної кулі, а може, кінологом… Словом, він ще має час помріяти і визначитися.
 
 
Ця пізнавальна книжка-розглядалка познайомить дитину з професіями, про які зазвичай знають менше. Кожному фаху присвячено три розвороти: перший знайомить з героями та їхніми незвичайними професіями; другий присвячений інструментам, спеціальному одягу та приладам, які герої використовують у своїй діяльності; третій – інтерактивно-пізнавальний – з лабіринтами і цікавими предметами для розглядання.
 
 
Незвичайних професій куди більше, тож ймовірно, що книжка матиме продовження. Я от помрію про розворот з перевертальником пінгвінів, трамбувальником у метро, знавцем ароматів і письменником передбачень для печива чи чеків у супермаркетах :) А ви?
 
 
 
«Як творити галерею» Ондржея Хробака, Ростіслава Коричанека і Мартіна Ванєка
 
У світі книг про мистецтво новий тренд – ближчий до інтересів дитини. Консервативне й відстале «музеї для працівників музеїв» вже давно час залишити  в минулому. Автори арт-видання «Як творити галерею», що вже наприкінці травня вийде у «Видавництві Старого Лева», обіцяють провести читача місцями, куди не потрапить пересічний відвідувач галереї, та познайомити з людьми, з якими зазвичай не доводиться зустрічатися.
 
Розгорнувши книжку, малюки й дорослі дізнаються (не нудну!) історію галерей і музеїв – від найдавніших до найдивніших, довідаються, як працює галерея зсередини та як організовують виставки.
 
 
Автори говорять: «Наче всередині білого куба – так почувається відвідувач сучасної галереї». А все тому, що стіни фарбують у білий колір, бо так легше зосередитися на об’єктах експозиції. У сучасних галереях мистецтвом може стати річ, на яку у повсякденному житті навіть не звернули б уваги: незастелене ліжко, за яке так сварять батьки своїх дітей (хоча, насправді, діти просто так проявляють свою творчість). Важливо не те, що ми бачимо, – а враження, які це викликає.
 
 
Хто цей відвідувач галереї, за чим йде до неї; як виглядає галерея ззовні, а як зсередини; хто там працює і за що відповідає; чому у мистецьких місцях важливо підтримувати тишу і спокій; як твори потрапляють до галереї і як їх оберігають від крадіжок. Про все це можна довідатися з книжки «Як творити галерею» – дуже кумедної і не схожої на жодну іншу з цієї теми.
 
Вам може бути цікаво
Роман Саллі Руні «Нормальні люди» вийде українською у «Видавництві Старого Лева»!
Книжковий 2020. Що чекати від Старого Лева (доросла література)
Що відчувати, читаючи «Оптику Бога»
Вірш дня. Григорій Чубай
Створять серіал за циклом книг «Варта» Террі Пратчетта
«До краси» Давіда Фоенкіноса: літературна елегантність та культурна автентичність
stary_lev Стежити
дописів читачів