0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
10 фактів про Творчу майстерню «Аґрафка» (Романа Романишин та Андрій Лесів)
Роботи Творчої майстерні «Аґрафка» відомі далеко за межами України. Творчий та сімейний тандем художників Романи Романишин та Андрія Лесіва майстерно створює унікальні авторські книги, серед яких «Війна, що змінила Рондо», «Голосно, тихо, пошепки», «Я так бачу», «Куди і звідки», а також обкладинки до книг Террі Пратчетта, Стівена Гокінґа, Туве Янссон, Мар'яни Савки, Софії Андрухович. Раніше Романа та Андрій спілкували зі своїми читачами та глядачами у проєкті «Запитай у автора», де розповіли багато нового: про улюблені книги, про роботу з кольорами, про конфлікти та творчі експерименти. Ми зафіксували найцікавіші моменти розмови і впевнені, вам теж буде цікаво!
 
Про свої улюблені книги
 
Кожна найновіша книга на певний період стає улюбленою, поки не з'являється якась наступна. Коли ми працюємо, то максимально занурюємося, проймаємося саме цією книжкою, саме цим проєктом. І на той момент вона, звичайно, стає нашою улюбленою. Але ми дуже швидко перемикаємося на якісь інші проєкти і вже захоплюємося ними. Тому насправді нам найбільше подобається сам процес роботи.

Про натхнення

Складно сказати хто або що надихає нас. Бо ми на цьому не дуже фіксуємося. Нам подобається процес, ми любимо створювати книжки і працювати творчо. А надихають нас дуже багато речей. Це і твори мистецтва, і музика, і кіно – всі візуальні мистецтва. Це і література також. Дуже багато речей, з яких ми черпаємо якісь майбутні ідеї, як розвивати книгу, в який спосіб мислити. Ми намагаємося бачити цілісно, що відбувається у світі і якось собі це все фіксувати.

Ми є людьми візуальної культури, дуже вираженими візуалами. Ми любимо гарні фільми, гарні музеї – це перше що ми завжди відвідуємо в нових містах. Ми любимо книгарні і книжки, бо це не тільки те, з чим ми працюємо, а й те, що нас надихає. Ми черпаємо натхнення в усьому, що нас оточує.

Про колористику у книгах

Ми дуже багато уваги приділяємо колористиці і кольору. Звісно, ми маємо базові знання про кольорознавство. Дуже цікаво, як кольори змінюються при різному насиченні. Щоразу це якийсь експеримент для нас. Крім всього іншого, ми приділяємо багато уваги символіці кольорів. Тому що кожен колір ще й символізує певні речі. Кожен колір по-іншому діє на сприйняття. Тому залежно від книжки ми обираємо колористику: чи це книга драматична, чи це книга дитяча і для неї потрібно більш акцентовані кольори. Колір – це дуже велика частина процесу роботи.

Про розбіжності в роботі

Ми ніколи не писали книги поодинці, тому навіть не знаємо як це. Так склалося, що від самого початку ми працюємо над книгами разом. І у нас вже є певний метод як ми працюємо: кожен має якусь свою роль і свої функції. Тому це виходить якось дуже природньо. Глобальних розбіжностей у нас не буває. Ми сформувалися. Ми разом існуємо довше, ніж окремо. Наші світогляди максимально синхронізовані. Звичайно, що в роботі виникають певні питання, на які ми маємо різні погляди, але все це вирішується в режимі розмови, в режимі дискусії. І тут ніяких проблем немає. Головне – взаєморозуміння і бажання слухати та чути іншого. Компроміс ми знаходимо лише діалогом.

Про творчі експерименти

Творчі експерименти – це однозначно шлях до успіху. І навіть якщо він не монетизується (тому що не завжди експеримент монетизується), експеримент завжди веде вас вгору і показує куди далі рухатись, або куди не рухатись. Експеримент завжди потрібен не лише в науці, але й у мистецтві. Без нього нікуди. Це як рух дорогою. Якщо ви не експериментуєте – ви рухаєтесь по колу – ніби і не стоїте на місці, але й певного розвитку теж немає. Без експерименту можливо часом комфортно. Але він хоч і ризикований, але все ж рухає художника.

Про помилки в роботі

Ми робили масу помилок. І ці помилки ми цінуємо не менше, ніж якісь правильні рішення. Помилки – це теж досвід. Ми прихильники того, що треба вчитися на своїх помилках. Також треба вчитися на чужих помилках, але досвід показує, що це складно. Все-таки чужі помилки сприймаються не так. Є певні граблі, на які ви мусите наступити. Помилок неможливо уникнути, хай наскільки обережним ти би був. До цього треба ставитися спокійно. Ми не знаємо людини, яка не помиляється. Це нормальний процес. Важливо вміти перетворити помилки на щось корисне для себе. Треба вчитися на них, вдосконалюватись і рухатися далі.

Загалом все почалося з ідеї проєкту – ми не знали чи це буде одна велика книга, чи їх буде декілька – про найважливіші відчуття. Почали ми зі звуку і слуху – це книга «Голосно, тихо, пошепки». Наступною взялися за «Я так бачу», яка розповідає про зір, про візію, про бачення, про все, що пов'язано з тим, як ми бачимо, що ми бачимо, чого ми не бачимо, як живуть люди, які не мають можливості бачити. Тобто першою була ідея. Далі був дуже довгий і насправді доволі складний процес збору та опрацювання інформації. Оскільки це науково-популярні книжки, тут потрібно дуже ретельно пропрацювати інформацію, все перевірити, об'єднати все з ілюстраціями. Насправді це дуже кропіткий процес.

Коли ми працюємо з такими нон-фікшн проєктами, по суті одночасно розвиваємо і текст, і ілюстрації. Ці дві мови – візуально-вербальна – якими, говорять книжки, вони у нас розвиваються одночасно і в однаковій мірі. Після опрацювання всієї інформації починається процес створення ілюстрацій, потім він переростає в рутинний процес доведення всього, шліфування і закінчення книги, підготовки всіх файлів. Це досить довгий шлях. 

Крім усього іншого, робота над цим проєктом змінила також і наше ставлення, і те як ми сприймаємо побут для людей незрячих. Ми стали більше цікавитися наскільки інфраструктура нашого міста відповідає потребам цих людей. І в такий спосіб цей проєкт на нас вплинув.

Про авторський стиль

Треба відзначити, що у нас немає якогось одного стилю ілюстрацій. Ми за цим ніколи не гнались, щоб знайти й утвердитись в якомусь одному стилі. Ми намагаємося адаптовуватися до кожного окремого проєкту. Якщо це книжка для наймолодших дітей – то тут є одна специфіка роботи й зовсім інакше візуальне трактування. Якщо для більш старших дітей – то з'являється інша специфіка масштабування, форм і кольорів. Якщо ми говоримо про книжки для дорослих -- то це ще інша специфіка. Ми намагаємось бути страшенно гнучкими в роботі. І сам проєкт диктує нам, якими ми маємо бути: диктує техніку, стилістику. Головне слухати його.

Тираж закінчився
Ми любимо поєднувати роботу над своїми авторськими проєктами з ілюструванням чужих текстів. Це значно цікавіше. Тому що робота тільки над своїми книгами є втомливою. Це неймовірно складно, ти мусиш продумувати абсолютно кожен етап, мусиш мати в голові весь оцей складний організм майбутньої книжки, все має бути на контролі. Тому закінчивши роботу над авторською книжкою, нам приємно взяти за вже готовий текст якогось близького нам автора і вже віддатися ілюструванню цього тексту. Поєднання і чергування – це те, що нам подобається.


Про книгу «Війна, що змінила Рондо»

Це була така рефлексивна реакція на війну, яка почалася в нашій країні, на нові реалії. Спочатку ми були шоковані, намагалися зрозуміти і пояснити все собі. І ця книжка була певною емоційною реакцією, бо вона створена безпосередньо на початку всіх тих подій. Її так і треба сприймати – як емоцію, яка створена безпосередньо під час події. Це не рефлексія вже після, не аналіз якоїсь прожитої інформації. Це намагання пояснити собі ті речі, які відбуваються з тобою саме сьогодні, саме в цей момент. Це можна порівняти з першою медичною допомогою – ми намагалися на рану наліпити пластир в такому сенсі. Це, мабуть, наш найемоційніший проєкт.

Про Львів та вуличне мистецтво

Ми про це багато думаємо, і нам у Львові справді бракує сучасного мистецтва просто неба та сучасної скульптури. І ми б хотіли до цього долучитися – до створення якогось гарного сучасного образу нашого міста. В перспективі, гадаю, все вдасться. Просто такі мистецькі об'єкти якраз творять обличчя міста. Завжди, коли ми подорожуємо, то найбільше на що звертаєш увагу – це якраз на такі цікаві графіті чи скульптури, які є на вулицях. І вони найбільше запам'ятовуються. Тому це чудова ініціатива. І якщо випаде нагода , то обов'язково долучимось до створення чогось такого.
 
 
Вам може бути цікаво
Уривок із роману Меґан Міранди «Ідеальна незнайомка»
Тест. Як добре ви знаєте «Маленькі історії Великих Людей»?
Екскаватори можуть все і навіть більше, або Великі пригоди маленького Еки
Київ та Одеса запрошують левенят на дитячі суботи
Склади своїх єдинорогів
Афини
stary_lev Стежити
дописів читачів