0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Блоги

по:
В період з:
Автор
10 дотепних книжок-картинок для найменших читачів
Всі ми родом з дитинства – найчарівнішої пори. І те, як світ сприймають діти, більше схоже на магію. Найважливіше – не зламати маленьким мрійникам крила, не втратити з часом дитячу безпосередність, відкритість, вміння радіти дрібничкам. Сьогодні у світі відзначають особливий день – День захисту дитини (або просто – День дітей). Та насправді це свято не лише тих, хто за віком залишається дитиною, а й тих, хто зміг пронести в собі дитину крізь роки. З такої нагоди зібрала для вас 10 дуже дотепних книжок-картинок, які потішать і вас, і вашу малечу. А ще нагадують, що якщо подивитися на світ під іншим кутом, то можна помітити багато цікавого. Не будьте надто серйозними!
 
 
«Чорна-чорна курка» Галини Вдовиченко
 
І де ви таке бачили?! Курка (ще й чорна-чорна!) заявляє, що вміє літати! Але чорній-чорній курці було байдуже, що хтось бачить, як вона тренується на пагорбі літати на пластмасовій лижі. «Смішна? Ну, то смійтеся собі. Якщо соромитися і боятися бути смішною – то й не навчишся нічого», – діловито заявляє куцохвоста. А ще вона живе на горіху, танцює фламенко, видає «Чорнокурківський вісник», вставляє ватну паличку у вухо замість антенки, запевняє, що полетить у Сінгапур і розказує історії про те, як у неї якось виросли зябра. Галині Вдовиченко разом із ілюстраторкою Наталкою Гайдою вдалося створити ну дуже колоритного персонажа, який в мить піднімає настрій своїми курйозними витівками в курнику.
 
 Як читати: надриваючи животики від сміху і зачитуючи до дір.
 
 
«Груффало» Джулії Дональдсон
 
Не секрет, що найсильніший не той, у кого більші кігті чи пазурі, а хто найхитріший. Тоді і від лисиці не проблема втекти, і від сови, і від зміюки. Так маленька мишка обдурила всіх хижаків, залякавши їх Груффало – жахливим чудовиськом зі страшнющими іклами, гострющими зубиськами, кривими пазуриськами. Бо ті, дурненькі, не знали ж, що це вона сама вигадала Груффало. Чи не вигадала?.. Бо раптом з лісу виходить Груффало власною персоною. Але і тут спритна мишка перехитрувала всіх. За цією маленькою книжкою-картинкою ще й знято дуже дотепний однойменний мультфільм.
 
Як читати: розігруючи за ролями лисичку, сову, зміючку, мишку і Груффало.
 
 
А до вас на чай заходив тигр? Великий і смугастий! А з’їдав усі канапки разом з тарілкою, усі кексики, і все бісквітне печиво, і цілісінький торт?! Ще й запиваючи все те молоком, чаєм, апельсиновим соком і навіть водою з крана. Але й на тому тигр, що одного дня завітав до Софі та її мами, не спинився і виїв усе, що було вдома. Тоді чемно попрощався: «Дякую за чудове чаювання. Гадаю, мені вже час іти», залишивши позаду порожній холодильник і шафки. А Софі та її мама схопилися за голови: «Чим тепер повечеряє тато?» Та все закінчиться добре. І відтоді у них вдома завжди є бляшанка тигрячого корму на випадок, якщо тигр знову зазирне до них на чай.
 
Цю курйозну історію Джудіт Керр часто розказувала своїм дітям перед сном, а тоді вирішила записати й проілюструвати її. І сьогодні її дебютна книжка «До нас на чай заходив тигр!» залишається однією з найвідоміших книжок-картинок у світі.
 
Як читати: влаштувавши чаювання, наминаючи все, що є вдома, і видаючи левиний рев.
 
 
«Я не хочу бути принцесою» Ґжеґожа Касдепке
 
Ця книжка одна з моїх най-найулюбленіших, попри те, що мені не п’ять і навіть не десять. Зачарує вона й вас. Бо де ви ще бачили маленьку дівчинку, яка не хоче бути принцесою. Марися – страшний дракон, і вона вморила своєю грою всю родину: тата, якому довелося стати лицарем в обладунках, маму, що вдавала з себе принцесу, яку викрав дракон, і бабусю з дідусем, яким дісталася роль скелетів, яких проковтнув дракон. На п’ятий день і самій Марисі набридає бути драконом. Але рідним зарано тішитися, бо тепер вона хоче бути… баштою! І все це присмачене гумором до сліз і дуже кумедними ілюстраціями Емілії Дзюбак (тільки подивіться на те поросятко Марисі).
 
Насправді історія не така вже й вигадана. Колись Ґжеґож Касдепке особисто познайомився з милою дівчинкою, яка полюбляла вдома розігрувати сценки про дракона, лицарів і принцес – але завжди грала дракона, а не принцесу, бо вважала себе недостатньо гарною. Але ж і дракони можуть бути ще й якими гарними!
 
Як читати: дозвольте дитині бути собою – хоч драконом, хоч принцесою, хоч лицарем, хоч баштою.
 
 
«Зубр шукає гніздо» Оксани Були
 
І нічого дивуватися. Так, зубр шукає гніздо. Усі звірі як звірі вкладаються собі на зиму, а він – ні. То чим він гірший? А все і далі велося б, як заведено, якби не Ведмідь (герой наступної в цій серії книжки-картинки «Ведмідь не хоче спати»), що напоумив Зубра на таку зухвалу ідею. Щозими туконі вкладають Ведмедя спати, і не лише Ведмедя, а ще й півлісу. Тому вони такі заклопотані і тому їм зараз не до Зубра. До того ж вони певні, що навіть якщо і вкладуть того спати, він не засне надовго. Але Зуброві така відповідь не сподобалася. Він теж хоче дрімати в затишному місці, а не мерзнути всю зиму. Зубру все ж вдасться знайти собі гніздечко. Але чи вільне воно?
 
Як читати: неспішно на ніч.
 
 
«Бути як тигр» Пшемислава Вехтеровича
 
Знайомтеся! Це Тигр, він великий, смугастий, має пащу, повну білосніжних зубів, а ще він сміливий і веселий. І він в шоці. Бо джунглями ходять чутки, що він – нечема, грізний, страшний, ще й кусається! «Який наклеп! – обурюється Тигр. – Я в житті нікого не вкусив!» Ну хіба кілька разів гризнув когось – і то від великої симпатії. А так ночами в нього купа інших справ, наприклад нарізати фрукти для салату слоненяті, зробити файну зачіску орангутангам, висиджувати загублені яйця папуги, звести довершений мурашник для мурах або ж танцювати запальні танці з тапірами. Бачите, Тигр ну дуже зайняти вночі, і їсти йому когось ніколи. Ну бо ж не всі, у кого пазурі, злі й кровожерливі.
 
Як читати: спробувати побути милим Тигром.
 
 
«Не бійся монстриків» Жені Миронюк
 
Вони чатують на тебе під ліжком, крадуть зі шафи твої шкарпетки, приміряють мамині сукенки і татові костюми, стягують на підлогу ковдру, розганяють твоїх нічних баранців зі сну… Однак не бійтеся! Після книжки про домашніх монстриків Жені Миронюк більше не буде страшно вставати вночі до туалету, а тіні на стінах й шум у шафі радше веселитимуть, а не лякатимуть. На сторінках цієї кумедної книжки-картинки малюки познайомляться зі Шкарпетиком, Злюкою, Мерзлячком та іншими монстриками, що бешкетують вночі. А ще з цією інтерактивною книжкою можна весело побавитися: зібрати шкарпетки до пари, розфарбувати ковдрочку для Мерзлячка, вивчити монстрячу мову, створити власного монстрика, полічити всіх баранців, що втекли зі сну, і не тільки.
 
Як читати: забравшись з малечею під ковдру з книжкою та ліхтариком, а потім влаштувавши «театр тіней».
 
 
«Якого кольору поцілунок?» Росіо Бонілли
 
Якого кольору поцілунок? Ви коли-небудь про таке замислювався? А от Моніку, або Мінімону, як її всі кличуть, це питання дуже хвилювало. Адже як їй намалювати поцілунок, якщо вона не знає, якого кольору він має бути. А Мінімона дуже любить малювати. Своїми фарбами вона намалювала мільйон речей – але жодного разу не малювала поцілунок. Можливо, він червоний, чи зелений, чи жовтий, чи білий, чи рожевий... Але до кожного кольору у дівчинки геть інша асоціація, яка аж ніяк не нагадуй поцілунок. І тоді Мінімона вирішує запитати в мами, якого кольору поцілунок. А ви як думаєте?
 
Як читати: діставши фарби і спробувавши разом з дитиною зобразити поцілунок; але перед тим не забудьте цьомнути малечу.
 
 
«Ясь та його машинки» Катерини Міхаліциної
 
У хлопчика Яся «вели-и-и-икий» автопарк, і з кожною машинкою у нього пов’язана особлива історія. У тролейбусі, що їздить у нього під вікном, якось з ним катався пес. А ЕмДжі – червона спортивна машина – дісталася йому від маминого друга-гравера, який їздить на такому ж автомобілі, тільки великому. Підйомника йому поклав під подушку Святий Миколай. А ще у Яся є бетономішалка, яку він називає на свій лад «бетоновамішалка». У вантажівці-самоскиді він возить своє леґо або кольорові ручки для мами, коли вона береться малювати. А влітку вони з мамою готують домашнє морозиво, яке зберігають у машині-рефрижераторі. Письменниці й перекладачці, а ще мамі трьох дітей Катерині Міхаліциній вдалося дуже тонко передати світовідчуття дитини, яка надає всьому геть іншого значення. І складно уявити в цій книжці-картинці більш вдалі ілюстрації, ніж ті, які створила Тетяна Цюпка – стилізувавши їх під малюнки дитини.
 
Як читати: влаштувавши з малечею «парад машинок» з її особистого автопарку.
 
 
«Що почуло сонечко» Джулії Дональдсон
 
На фермерському подвір’ї жили гладка курка, качка, гусак, свинка-щетинка, кудлатий баранчик, рябий чемний кінь, кусючий пес Гавчик, два коти – Нявкотун і Мурко, корова-чудова і мале сонечко. Нявкання, кудахкання, хрюкання й мукання чути там постійно… Але тут закралася біда: злодіяки Г’ю Гладун та Ленкі Ломака вирішили викрасти корову-чудову. Маленьке сонечко почуло це й вигадало: а нехай гусак іґоґоче, коти рохкають, курка бекає, качка мукає – так нізащо злодіям не відшукати корову-кольорову. Допитливій малечі точно сподобається це видання. Обкладинка книжки прикрашена жовтими блискітками, а на кожній сторінці авторка та ілюстраторка пропоную відшукати строкате сонечко.
 
Як читати: погладжуючи шорстку обкладинку з блискітками і мале сонечко; імітуючи звуки тварин.
 
 
Вам може бути цікаво
«Видавництво Старого Лева» на 26 Book Forum. Фото
Маленький Санта
Маруяма Йоко
Надійка Гербіш та Чарівний Атлас вирушають до Одеси
Різдво приходить у Країну Мумі-тролів
Відлюнд Філіппа
stary_lev Стежити
дописів читачів