Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Марчак Наталія
«Забута мелодія» — історія реінкарнації
Random
Історії бувають різні. Найцікавіші ті, що забуті. Точніше, ті, яких силою вирвали з хронологічної стрічки. Ті, про які можна було лише тихо мовчати і грати ролі, які притаманні потужній системі, але точно не тобі. Ті, про які ми можемо й не здогадуватись. Ті, які мали стати великим поступом особистості, країни і навіть світу. Ті, за які доводилось платити життям, не отримуючи у результаті покупки. Ті, які були частиною свинцевого тоталітаризму, бездушного порядку та антиживого існування.
 
Є книги, про які хочеться розповідати — це ті, які можна радити чи не радити. А є такі, про які хочеться кричати. І тут справа не в захваті від сюжету про романтичну історію. Справа у важливості. Важливості знати, розуміти і робити висновки.
 
«Забуту мелодію» Оксани Сайко я б назвала скрипучим звуком, який відчуває кожен музикант, вдосконалюючи власні вміння. Саме цей звук і є передумовою виникнення шедеврів, зародження популярності та величі імен їхніх авторів. Для нас «Забута мелодія» є тією передумовою, яку відчайдушно приховували, закопуючи, спалюючи та заливаючи смертями геніїв. З часу, коли маємо право знати власну історію та вільно про неї розповідати, довелось відшукати чимало таких забутих історій, які вражають, без перебільшень. Та яка частина з них нам відома? Чи вдасться відновити пам’ять про музикантів, художників, письменників? Чи можливо знайти хоча б частину їхніх творів? Ймовірно, що найкращі з них було знищено. Годі й шукати першоджерела що творів, що їхніх творців, та бувають історії, які невипадково потрапляють до рук людини з великим серцем. Що робити, дізнаючись про такі історії? Не відсторонюватись.
 
Її персонаж — геніальний скрипаль Дарчинський — лише один з величезної кількості талановитих і вільних, тих, яких впевнено можна називати митцями. Особи, які повністю віддавались мистецтву, не розрізняючи дня і ночі, голоду і спраги, спеки і холоду, не помічаючи власної сім’ї. Це люди, яким судилося створювати нове і прекрасне, відпускати своїх творчих птахів у світ і наповнювати його дивовижами. Це люди, які вперто казали «ні» радянській системі сірості, однаковості, гіпнозу й заперечення волі. Саме тієї елементарної волі, особливо важливої для творчих людей, якої потребуємо і ми з вами.
 
 
Звісно, доволі важко усвідомлювати, що за прочитання цього відгуку на книгу можна було поплатитись найдорожчим — життям. Візьмімо до уваги і те, що й книги б з таким відсотком правди просто не існувало б, адже правда в той час також була «ворогом народу».
 
«Забута мелодія» не лише про історії забутих митців. Вона про сучасність: про ланцюжок невипадкових подій, про коло осіб з різних поколінь, кожне з яких  має власне пережите минуле, яке залишиться з ними назавжди.
 
«Зубуту мелодію» перезавантажила Рома — молода вчителька, яка носила з собою дитячі страхи та образи, але змогла відчути щось більше, аніж скрипіння старих дощок орендованого будинку. Можливо, і на вашому горищі знайдеться чиясь забута мелодія, забута скрипка, забуті листи чи малюнки. У такому випадку важливо починати власну розповідь про чиюсь забуту історію — і тоді відомих історій стане на дві більше.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage