З дітьми про революцію: поради психолога
29.01.2014
Як спілкуватися з дітьми під час революції й допомогти їм впоратися зі страхом та напругою розповіла психолог Світлана Ройз:
Діти завжди відображають світ дорослих і живуть в цьому світі.
Як дорослим важливо вчитися розділяти територію внутрішню і зовнішню, так і діткам важливо показувати, що вдома ми створюємо свій світ. І хоча внутрішній світ тісно пов’язаний із зовнішнім, але що б не відбувалося у зовнішньому - вдома малюк у безпеці.
Важливо провести межу і показувати дитині, що зовні - політичний світ, а у нас в родині - свій світ.
З дітьми, у яких ще не розвинене критичне мислення (10-12 років), потрібно бути дуже обережними в плані інформації. Не треба їх обмежувати, але слід дозувати складність і кількість цієї інформації.
Якщо дитина стикається з якоюсь інформацією, важливо, щоб ми були поруч і дали дитині опору, що нейтралізує можливий травматичний вплив цієї інформації.
Але не треба огороджувати сучасних дітей від криз. Ті діти, що зараз переживають разом з нами усі кризи, набагато сильніші, ніж ми. І, можливо, тому випробувань дається їм більше. Наше завдання - не сховати дітей від проблем, а дати силу їх подолати.
Діти перебувають у нашому полі - інформаційному та емоційному. Вони бачать нашу тривогу, сльози, безпорадність. Ми ж у цей складний час загострено і емоційно реагуємо на всі дії дітей або ігноруємо їх взагалі.
Будь-яка дитина живе в просторі дорослого і не варто думати, що маленька дитина нічого не розуміє і її це не стосується. Те, що у дорослих перебуває у свідомому стані, у дитини буде на рівні тіла або емоцій.
Наприклад, тривога дитини, яку він контролює, потім може проявитися у вигляді енурезу. Напруга, яку дитина відчуває з зовнішнього простору, може «вилитися» у спалахи агресії або в температурні скачки, нудоту тощо.
Пояснити свої почуття малюк не може, за нього це робить тіло. І ми розуміємо, що все, що відбувається загрозливе, вимагає уваги і з точки зору дитини.
1 . Торкайтеся
Звичайно, при дитині краще не дивитися новини. Але зараз з цього складається все наше життя, тому намагайтеся торкатися до малюка долонею під час їх перегляду. Чим більше масажів, торкань, обіймів - тим безпечніше почуває себе малюк.
Якщо ми уявимо, що тіло - це будинок, і у нас десь протяг, це викличе дискомфорт. А коли зовні буря всі дірки розширюються, будинок починає тріщати в тих місцях, де є слабинка. Чим більше батьки торкаються до тіла дитини, тим більш захищено вона себе почуває.
Є такі чарівні точки на тілі дитини - це ті місця, якими маля доторкалося до стінок матки. Малюк їх запам'ятав на рівні підсвідомості, на рівні тілесної пам'яті. Це стопи, поясниця , місце між лопатками і маківка голови. Але до маківки ми торкаємося з дуже великою обережністю - просто гладимо по голові.
Місце між лопатками так і називається – «місце підтримки». Дитина відчуває більше впевненості, якщо його погладити там. Але торкатися до дитини варто тільки в тому випадку, якщо ми самі спокійні у цей момент.
Можна і потрібно багато ліпити з глини і пластиліну. Або просто насипте у піднос з високими бортами будь-яку крупу - нехай дитина там грає, ставить відбитки долоньок, закопує-відкопує іграшки, влаштовує битви.
При цьому не забувайте спостерігати - якщо дитина грає в гру з одним постійним сюжетом, то потрібно підключатися і запропонувати інший розвиток сюжету. Так ви допоможете підсвідомості дитини знайти вихід з травматичного глухого кута.
Для малюка, як і для дорослого, безпека полягає перш за все у безпеці тіла – воно наш перший дім. І як би не було складно зовні, всередині ми створюємо дім за допомогою дотиків до тіла дитина. Будиночок, у якого всередині немає дірок.
2 . Заспокоюйте
Якщо дитина ставить будь-яке питання, то на нього треба відповісти. Але відповідаємо на складні і для нас питання тільки тоді, коли у нас є своя спокійна позиція, відповідь. І якщо в цей момент ми знаходимося в емоційному напруженні, то правильніше сказати: «Я зараз трохи заспокоюсь і тобі одразу ж все розповім».
«І з тобою, і зі мною все добре і плачу я не тому, що щось в тобі чи в мені погано. Я дуже засмутилася, але я доросла, я впораюсь» .
Коли дитина бачить, що плаче мама або тато, вона починає жаліти батьків. З одного боку, це прояв емпатії, тобто дитина дуже чуттєва. Але з іншого боку, малюк стає «батьком для батька». Якщо він стає ось так дорослим, то бере на себе відповідальність, з якою не може впоратися.
Дитина, яка емоційно й енергетично бере на себе тягар батьків, виглядає набагато старшою. Тому важливо, коли нам дуже складно, знайти в собі сили сказати малюку, що «Мені зараз дуже складно, я засмутилася. Але я ж доросла, і я з цим впораюсь».
І дитині треба подякувати за співчуття .
Коли ми заспокоюємося, то розуміємо, що чим менша дитина, тим менше інформації їй даємо. І якщо дитина разом з нами дивиться телевізор і бачить різні страшні речі, треба говорити, що дорослі також помиляються.
І буває , що їхні помилки такі страшні й жорстокі, що вони впливають не тільки на відносини, але й на життя. Але відразу треба сказати , що «Ти ж знаєш, що сила не лише в руках, а й в сердечку, в знаннях. І ти ж знаєш, що добро, розум, знання перемагають».
Ми зможемо попросити дитину згадати, коли у ній перемагали капризи, дражнилки або сердилки. Після цього запитати: «Правда нам обом потім було погано?». Ми ж потім розходимося в різні боки і не розмовляємо. Ось і дорослі не можуть домовиться.
Якщо можна уявити людину як будинок, то і країну можна уявити також. У будинку є багато кімнат. У кожній кімнаті живе якась емоція – «страшилка», «розумниця», «веселушка». Чим менша дитина, тим казковіші назви вибираємо, чим старша - тим більше рефлексії.
Якщо у будинку є господар, то він стежить за порядком в кімнаті, а якщо він постійно відлучається або він безвідповідальний, то хтось з жителів цього будиночка намагатиметься стати господарем. А якщо господарем стане «ображалка», то який настрій буде у дитини?
Так само і у країні. Таке буває, що ми всі перестаємо відчувати господаря, а значить, час провести прибирання. Можна запитати у дитини: «А хто у тебе зараз господар у домі?». Вона скаже - радість чи мама. Краще, щоб мама чи тато були господарями у домі.
Старшій дитині ми пояснюємо, що кожна країна, так само, як і кожна людина, переживає кризи. Тільки кризи у людини проявляються як хвороби або емоційні сплески.
А кризи країни проявляються як ось такого роду ситуації.
Чим довшою і серйознішою була хвороба, тим сильнішою є криза: «Але ти ж знаєш, що після кожної хвороби ти одужуєш і зміцнюється імунітет? Так само і наша країна. Вона зараз виробляє імунітет, але вона скоро вийде з цієї кризи».
Ще малюку важливо говорити, що і вам іноді буває страшно: «Коли я це бачу, я починаю бояться за тебе і за тата, за близьких». Якщо дитина все-таки дивиться новини, їй важливо говорити: «Дивись, скільки людей, дивись, скільки нам допомагають». Треба постійно давати дитині опору.
3 . Грайте і читайте
Ми пам'ятаємо, що будь-яка напруга залишається в тілі. Дитині важливо давати можливість цю напругу «відігравати» тілом. Це рухливі ігри, починаючи від «Чапаєва», закінчуючи боксуванням подушками. Грати важливо так, щоб була емоційна розрядка.
Ви подивіться, діти самі собі придумують ігри. Вони, наприклад, на вулиці зараз грають у «Беркут». До того ж вони вибирають позитивні ролі. Вони обирають переможця. Це їхня спроба впорається з напругою.
Важливо говорити дітям «Я з тобою. Ти в безпеці. Ми обов'язково впораємося. Дивись, скільки людей захищають!». Дитині потрібно дуже обережно і дбайливо розповідати про те, що в країні зараз все складно, але дорослі обов'язково впораються.
Пам'ятаєте фільм Роберто Беніньї «Життя прекрасне»: якщо ви зможете хоч трохи зберегти ігровий оптимізм вдома, ви допоможете згладити або нейтралізувати травматизацію.
Не лякайтеся, якщо дитинча почне грати в негативних героїв і читати книги, дивитися мультики або про досконалий «рожевий світ», або - досить жорсткі. ЇЇ підсвідомість таким чином намагається ідентифікуватися з негативним героєм і через нього прожити агресію, або навпаки - знайти світ зовсім безпечний. Так малюк бореться зі страхом.
Читайте, якщо вам це здасться доречним, Чуковського – «Тараканище», дивіться радянський мультик «Дракон Бійся бой», «Чиполіно»… Старшим діткам можна показати мультсеріал «Аватар», пояснюючи при цьому, що кожна описана стихія – вода, земля, вітер, вогонь, - нам потрібна. Надлишок якоїсь стихії призводить до «хвороби». Наприклад , багато «магії вогню» призводить до війни, агресії і болю.
Витіснена агресія і страх йде в тіло - тому бийтеся подушками, влаштовуйте боулінг з пляшок і м'ячика, грайте шашками в «Чапаєва».
4 . Нагадуйте про себе
Дітям-школярам зараз важливо давати з собою в школу щось таке, щоб означало вашу присутність: брелоки, значки, маленькі іграшки, які карабіном пристібаються до рюкзака.
Важливо нагадувати, що з чужими ми нікуди не ходимо, особисту інформацію в соцмережах і просто в спілкуванні не вибовкуюємо, пізно ввечері не гуляємо.
5 . Залишайтеся на зв'язку
Коли тато і мама їдуть в місто, малюйте дітям записки, залишайте на дзеркалах чи вікнах «смайлики». І нехай няні чи бабусі, поки вас немає, з дітками готують подарунки мамі і татові. Роблять мотанки, рукотвори, ангелів з макаронів і паперу.
Тема «терапевтичного» малюнка повинна бути схожа на мандалу - коло, а всередині щось намальоване. Навіть відбиток долоньки чимось замальований всередині вже може вважатися мандалою.
Чого не можна робити - дивитися «вголос» телевізор, коли дитина поруч спить.
Перед сном знайдіть сили і можливість погладити дитину по голові, потримати руки на стопах, прочитати молитву, сказати щось «обережне».
І кілька порад для батьків
Будь ласка, створіть для себе «якір – зачіпку» - прикріпіть до одягу яскраву деталь, повісьте на стіні щось, що вибивалося б з інтер'єру, одразу привертало б вашу увагу і «повертало» у простір квартири.
Місце на грудній клітці, в яке ми тицяємо пальцем, кажучи «я», - «тілесна точка сьогодення». Кладіть туди руку, простукуйте це місце.
Коли відчуваєте тривогу - сідайте на підлогу або станьте до стіни так, щоб потилиця, сідниці, ікри та стопи відчували стійку поверхню. Можна при цьому обгорнутися коциком або хусткою (так ми відчуваємо обійми). Стійте або сидіть так до тих пір, поки явно не відчуєте опору.
Підходячи до дитини або намагаючись її вгамувати (а вона буде провокувати, щоб повернути нас в реальність) - подумки собі говоріть –«Я дорослий. Я впораюсь» .
Можна повісити десь у кімнаті дзвіночок або «музику вітрів». Коли вам потрібно швидко переключитися - просто слухайте звуки.
Джерело: Українська правда. Життя
Фото skazylesa.ru
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно