«То є Львів»: книга про душу міста
Кравцова Оксана
09.10.2017
Київ – столиця, Харків – перша столиця, Львів – культурна столиця… Так хочеться пройнятися їхньою атмосферою, а в голову лізуть факти, які мозок сприймає штампами. Спіймала себе на думці, що так мало знаю країну, у якій живу. І кажу не про географію, а про душу кожного міста. Відкрити її можуть лише історії мешканців. Не обов’язково наводити історичні хроніки, томи життєписів. Яскравих фрагментів, «смачних» уривків достатньо, щоб наче з пазлів зібрати цілісну картинку.
Власне, чому пишу такий вступ. Нещодавно прочитала книгу «То є Львів: колекція міських історій». Це авторський проект Мар’яни Савки, що тривав майже рік. Було записано та впорядковано воєдино 23 історії. У цьому мистецькому виданні про свій Львів розповідають: Юрій Андрухович, Костянтин Москалець, Віктор Морозов, Галина Вдовиченко, Ольга Герасим’юк, Олександра Коваль, Володимир Якимець, Юлія Міщенко, Євген Глібовицький, Маріанна Кіяновська, Ярина Якуб’як, Марко Андрейчик, Павло Табаков, Оксана Забужко, Ірина Старовойт, Остап Сливинський, Назар Федорак, Гаська Шиян, Ірена Карпа, Володимир Бєглов, Алім Алієв, Романа Романишин та Андрій Лесів, Мар’яна Савка.
Декого я не знала, але так було навіть цікавіше відчитувати кожного окремо та їхні оповідки. Про візуальну частину, яка тут розкішна, подбали: Олена Субач, Соломія Савка, Олександр Новіцький і Фіфі Брістош. Для обкладинки використано картину Леся Панчишина. Упорядниця й авторка 23 розповіді Мар’яна Савка зазначила:
«Ми дуже часто бачимо Львів парадний, фасадний – виставлений на оглядини туристам, які сюди прибувають і прибувають з різних куточків світу. А мені хотілося показати той Львів приватний, з чорного ходу, зсередини, з нутра, Львів дорогих мені і дуже важливих людей, моїх друзів – письменників, музикантів, громадських діячів». Кожен пише про своє, відкриваючи часові портали і потаємні закутки. Ідеться про події, місця, але більшість історій – про людей. Бо Львів – це люди.
«Свіжовмитий червоний трамвай торохтів, як циганське намисто, з крещендо пригальмовував і відчиняв двері». Кого він віз? Чим приваблювала вулиця Хасанська молодь на початку 80-х? Про яку з львівських кімнат ідеться в культовій українській пісні «Вона»? Чому для когось Львів – порт, а для когось – полуничний рай? Як потрапити до під’їздів львівських дворів, не знаючи кодів від замків? Яким був голос Івана Франка, і чим він пригощав сина Філарета Колесси? Як проявляв своє мудре людинолюбство актор Богдан Кох? Чим і ким жила від початку створення львівська «Дзиґа»? Що таке дзеркальна історія з проекцією на львівські реалії? Як виглядає життєва теорія струн й така ж географічна пунктуація? Відповіді на ці запитання та багато іншого – у книзі. Вважаю, було би добре запустити ФБ-флешмоб чи проект «Колекція_міських_історій» і просто добавляти до хештегу своє місто.
Вирішила, що варто в такому мисленнєвому контексті додати щось від себе. Народилася на Тернопільщині, мріяла жити у Львові, але вже 6 років є гостею в Чернівцях. Моя міні-історія – радше калейдоскоп. Штрихи до вже вибудуваного портрета Чернівців, які люблю найбільше в дощ, коли малолюдно. Обожнюю каву в «Grand Cafe», щовересневий «Meridian» і театр. Це місто подарувало мені кохання, хоч і без взаємності. І досі здається, що поїхати звідси бодай на день – віддалитися фізично на неприйнятну відстань. Не знаю, скільки гостюватиму тут, але вдячна, що воно мириться з моєю присутністю.
Маю переконання, якщо «То є Львів» наштовхує на роздуми про Чернівці, то це дійсно вартісна книга!
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно