Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Який чудесний світ новий: між двома крайнощами
Random
У 1932 році, майже ціле століття тому, світ уперше побачив сторінки надзвичайно відомого нині роману «Який чудесний світ новий!» Олдоса Гакслі. І в це важко повірити – настільки зображений у книзі художній світ схожий на нашу сьогоднішню реальність. На момент публікації роману його антиутопічний сюжет дійсно здавався просто фантастикою. І не тільки через неймовірний технологічний прогрес – Гакслі дуже гарно описав та аргументував різні прориви у галузях біології, медицини, фізики, хімії тощо. Значно більше, мабуть, вражали кардинальні зміни в суспільстві, у самій людській особистості та її сутності, адже проблеми, які піднімалися у творі, до цього не вважали актуальними.
 
Анна Горюнова, Букмоль
 
Суспільство у Гакслі, як і в багатьох стародавніх і середньовічних державах, чітко поділяється на касти. Проте у 26 столітті нашої ери, а саме тоді відбуваються події роману, все це моделюється на генетичному рівні. На спеціальних заводах, де кожну дитину вирощують у пробірці, а її фізичні та навіть розумові здібності закладають ще на стадії ембріона, фактично, визначають її долю.
 
Та майже всі задоволені такою правдою – байдуже, чи це мавпоподібний епсилон, що виконує найважчу працю, яку давно можна було автоматизувати, чи успішний альфа, який займається тільки висококваліфікованою роботою.  Адже з найменшого віку їм усім прививають любов до своєї касти і певні потреби, бажання, які необхідні задля розвитку суспільства – суспільства споживання. Сімейні цінності, мистецтво, релігія – усе спотворено та майже знищено. Ба більше, навіть науку «треба тримати в наморднику й надійно прикутою ланцюгами». Замість усього цього для щастя людині необхідне примітивне задоволення потреб: їжа, сон, дозвілля та секс. У цьому світі немає яскравих переживань – пекучого болю чи невгамовної радості. Люди створюють потреби та їх же задовольняють – ось життя всього суспільства.
 
 
Ці зміни не можуть не жахати, незважаючи на те, що їх супроводжує райдужна стабільність, якої так довго прагнули люди. Нарешті немає хвороб, немає ні батьків, ні дітей, ні дружин, через яких потрібно завжди хвилюватися, старості не існує, як і війн, усі заможні та благополучні. Тобто у людини не має ніяких тривог, як і взагалі будь-яких проблем. Натомість усі живуть щасливо та стабільно. А якщо щось все-таки порушить спокій людини, вона просто прийме «грамульку соми від утоми» – і ніщо не буде турбувати ні зараз, ні після.
 
І здавалось би, реальність твору – ідеальна утопія, все ж добре, всюди панує Спільність, Ідентичність і Стабільність. Але все-таки є й те, чого бракує цьому «ідеальному світу» — свободи. Усе, що існує, є спільним і будь-яка людина повинна постійно бути в соціумі. Крім того, свободи немає не тільки у такому «фізичному плані», люди також постійно залежні від суспільної думки. Тобто, якщо хтось відрізняється від інших, він просто вимушений потерпати від утисків суспільства. А за спроби усамітнитись від таких реалій – карають.
 
Через те й страждають головні герої: Бернард, який просто зовні відрізняється від усіх людей його касти, та дикун Джон, який все життя провів у Резервації, але все одно є дуже розумним і начитаним. Останній, через своє категоричне відторгнення дивної реальності, видається близьким і зрозумілим читачеві, ніби уособлює його в тексті. На відміну від нього Бернард, який хоч і став замислюватися над недовершеністю держави, у якій живе, не став копати далі, – просто «вівця, яка вибилася зі стада» і протягом усього твору поводиться досить огидно.
 
Дикун у цьому романі є тією особою, яка намагається щось змінити. Він, хто знав раніше і високе мистецтво, і потребу в вірі, просто не може змиритися з навколишньою дійсністю. Та чи вдасться йому зрозуміти всі зміни, що відбулися у світі? Чи вдасться зробити вибір між двома крайнощами? Чи вдасться змінити світ і продемонструвати людям нового часу таке поняття, як «свобода»?
 
 
Роман Олдоса Гакслі змушує задуматися про багато проблем нашого суспільства. Він суперечливий – адже не можна точно пояснити всього обурення, яке виникає під час прочитання твору. А персонажі видаються то вигадливими й незвичайними, то безхарактерними та навіть огидними. Все ніби лежить на самій поверхні, але пірнувши глибше, дна просто не дістатися.
 
До того ж, не можна не відзначити майстерність, з якою написано твір. Будь-які наукові відкриття цікаво й детально описані, характери персонажів добре розкриті, а численні деталі рясніють сатиричністю. І мова автора геть не здається сухою – немає типових «штампів» і неоригінальних порівнянь, хіба що аж надто «художньою» її не назвеш. Усе це гармонійно передав Віктор Морозов, який переклав книгу українською. А студія DVOIKA чудово підкреслює це незвичайною стилізацією та оформленням книги.
 
Здається, що таким популярним роман зробила саме реалізація жахливих пророцтв такої фантастичної книги у сучасному світі. Протягом 94-ох років проблеми суспільства, описані Олдосом Гакслі, ставали дедалі актуальнішими, а досягнення більш правдивими. Так, уже існує штучне запліднення, програмування статі, виникають проблеми у зв’язку з прогресом у розвитку штучного інтелекту. Та й стабільність у деяких найрозвинутіші країни світу така, що, приміром, Швейцарія вже стояла перед вибором, чи давати безумовний дохід усім.
 
Варто згадати й про те, що в історії людства вже були спроби створити ідеальні держави. Хіба що методи було обрані «неправильні» – люди назавжди запам’ятали жахливий тоталітарний режим Гітлера та Сталіна. «Володарі» держави «Чудесного світу» вибрали більш довгий, але «ефективніший» метод.
 
То чи стануть «СПІЛЬНІСТЬ. ІДЕНТИЧНІСТЬ. СТАБІЛЬНІСТЬ» правдою і в нашій історії?
І чи зможемо ми зробити вибір між двома крайнощами?
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage