«Якщо перевернути картину, море виллється»
Содомора Христина
22.09.2014
Показувати красу комусь іншому
йому подобалося набагато більше,
ніж бути з нею самому
Одразу скажу, що назва цієї книги вводить в оману. Так, перша казка «Хто робить сніг» й насправді відкриває героям і читачам правду: хто ж саме робить той сніг (щоправда, тут автор припускає деяку варіативність правильних відповідей). Натомість друга казка зовсім не про справжнє море, а всього лиш про намальоване – тобто про картину. Аби дати відповідь на запитання-назву книжки, Прохасько затіває справжню, хоча й дитячу лісову, але все-таки детективну історію. Тому читання стає динамічним і до останньої сторінки тримає у напруженому зацікавленні та очікуванні розв’язки.
У цій казці багато пригод самостійних найменших кротенят. Батьки їх залишили на певний час, залишили із ось такими настановами, котрі варто і собі запам’ятати. Як на мене, список символічний та важливий для дорослих також.
Список обов'язкових справ:
1. Бережіть себе
2. Поливайте орхідеї
3. Не їжте забагато солодкого
4. Ходіть у гості
5. Запрошуйте гостей
6. Бавтеся!
Час від часу натрапляєш на приказки, вжиті напрочуд влучно, іноді не тільки метафорично, а й буквально змістовні. З’являється подеколи гра словами та змістами.
У цій історії в контексті розслідування викраденої картини можна повчитися уваги до насправді важливих дрібничок, пильності до непомітний на перший погляд деталей навколо.
Вони побачили прим’яту траву, розтоптану лисичку, пробитий лопатою листочок подорожника, слід Горностаєвої лапи на вогкій землі, кілька волосинок з його хутра на колючці ожини, кісточку від черешні, яку міг залишити хіба що Горностай, бо поблизу черешень не росло, і навіть ледь помітну нитку від його улюбленого шалика.
Також я би виділила певну естетику буденності, дрібні елементи котрої здатні прикрасити звичайний день у нашому сірому «кротячому» житті. Ранкова кава, зелений чай з пелюстками жасмину чи просто молоко, звичайна картопляна запіканка, що перетворить обід у дружню гостину тощо.
Ще взимку Мартіна почала бігати щодня. Просто гасала Буковим лісом – і це робило її щасливою.
Всілякі нюанси, непомітні рутинні справи можна перетворити на цікаві та особливі ритуали і отримувати насолоду від таких митей. Цьому варто вчитися і багатьом дорослим, котрих життя заганяє у колеса турбот, дратівливості та надмірного прагматизму. Бо саме дорослим потім доведеться передавати естафету своїм дітям. А навчитися і навчити інших любити життя кожної миті насправді непросто. І такі казки тут можуть стати добрими підручними порадниками.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно