0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Якщо купите «Книжку про сміття»
Random
Я би не рекомендувала купувати цю книжку батькам, які не готові до змін у своєму мікрокосмосі.
 
Тетяна Савченко, БараБука
 
Діти – вони часто максималісти. Якщо цю книжку прочитає дорослий, він шукатиме компроміс між «капєц, як незручно» й «але ж і необхідно». Намагатиметься рідше брати пакетики. Дізнається, де найближчий пункт прийому вторсировини. Віддаватиме частину сміття на переробку. А прочитає отакий юний хатній «революціонер» – і жодних компромісів. У вас на кухні стоятиме коробка для батарейок, скла, паперу, тетрапаків, шість коробок для різного виду пластику і контейнер із хробаками для переробки органіки.
Ну, можливо, вам пощастить виторгувати замість контейнера з хробаками невеличке поросятко. Добре подумайте, ви готові до такого життя?
 
«Спробуймо порахувати обсяг наших побутових відходів за 2017 рік у… слонах! Дорослий саванний слон важить 6 000 кг, тобто шість тонн. Тож десять мільйонів тонн сміття, що їх ми “утворили” за минулий рік, – це приблизно 1 666 666 сміттєвих слонів. Звісно, якби, ніби за сценарієм фільму жахів, уся маса викинутого за рік сміття стала б одної ночі шеститонними сміттєвими монстрами-слонами, які би з розгону вибігли на вулиці наших міст та сіл…»
Загалом, дивовижно, що книжка про відповідальне ставлення до сміття виникла аж щойно тепер. Здається, вона мала всі шанси народитися вже давно-давно. Видавництв, які охоче беруться за отакі проблемні, гостроактуальні теми, не бракує, тим паче, якщо проблема не дуже скандальна і з усіх боків позитивна. Видно, просто раніше у нас не було такої Галі Ткачук, або в Галі Ткачук раніше не було таких учнів, які візьмуться за шкільний проект, та ще й скористаються адмінресурсом: підпряжуть вчительку-письменницю допомагати. Та, зрештою, здається, всі лишилися задоволені, тож нехай собі. Хороші діти ростуть, раду собі дадуть.
 
Отже, що там всередині? Думаю, важливо відповісти на три запитання:
 
1. Наскільки це нудно / цікаво.
 
2. Наскільки це правдиво й інформативно.
 
3. Наскільки це практично і наскільки це мотивує.
 
 
Наскільки це нудно / цікаво
 
Авторка пише, що книжка нагадує клаптикову ковдру. На мою думку, це все-таки не клаптикова ковдра, а ковдра з клаптиками. Себто, в ній є один явний і послідовний головний текст, який час від часу розбавляють різноманітні цікавинки:
 
1) коротенькі казки. Це якраз та частина, яку писали діти, всі казки підписані, хоча й якось так, напіванонімно: лише ім’я і перша літера прізвища. Зате правдиво вказано, що співавторів у дорослої авторки Галі рівно восьмеро;
 
2) творчі завдання для читача;
 
3) монологи своєрідних персонажів, наприклад, поліетиленового пакетика Ганімеда;
 
4) цікаві історійки з життя екоактивістів.
Кажуть, у сучасних дітей кліпова свідомість і «клаптикові ковдри» їм заходять значно легше, ніж послідовні сюжети. Мені ж, дорослій тьотці, кліпової свідомості не дісталося, відсутність цілісного сюжету мене навпаки, втомлює. Тому, як на мої смаки, компроміс між клаптиками й суцільним текст…илем – це тільки плюс.
 
Ще один плюс: жарти. Гумор у цій книжці своєрідний, іронічний, підліткам має сподобатися, а от молодші не факт, що все зчитають.
 
Чого мені забракло
 
Мені здається, добряче додали би цікавості якісь персонажі, які випробовували би різні варіанти боротьби за екологічне використання повсякденних речей. Можливо, це занадто старий і банальний метод, але він працює. Мені завжди подобалися пізнавальні книжки, в яких троє-четверо дітей дізнаються щось нове, переживаючи у процесі різноманітні пригоди. Як «Світ Софії» або «Кіра та її пес Мані». Галя Ткачук вибрала розповідь від першої особи, а персонажами користувалася лише епізодично.
 
А ще мені би хотілося в цій книжці бодай однієї картинки, на якій щось відбувається. Наприклад, такої, з купою маленьких чоловічків, які отут щось виробляють, отам щось переробляють, деінде щось купують, а в отому кутку викидають на смітник. Або купа сміття в розрізі. Такий собі мікровіммельбух на чверть сторіночки, ну хоч би один! Але ілюстрації в цій книжці переважно статичні. Виняток – задня обкладинка, яка нагадує ілюстрації з журналу «Сторожова вежа», оті, знаєте, де люди, леви та ягнята щасливо співіснують у спільному раю. Тільки тут леви та ягнята щасливо співіснують із різноманітним сміттям, а людей ніяких взагалі нема. Промовисто, еге ж?
 
 
Наскільки це правдиво й інформативно
 
Я була на одній із презентацій, де поважна частка публіки була екоактивістами якщо не на рівні громади, то бодай на рівні своєї сім’ї. На цій темі вони знаються, відразу помітно. І от що кинулося у вічі: слухачі під час дискусії згадували багато речей, про які йдеться у книжці. Методи, проблеми, підходи. Хтось вставав, щоб розповісти про ще один спосіб подолання сміттєвої проблеми – а я вже знала, що у книжці про це є. Хтось наголошував, що сміття і відходи – це різні речі, а я вже знала, що про це йдеться трохи не на першій сторінці. Принаймні, книжка розповідає рівнісінько про все те, що здається важливим екоактивістам. Уже добре.
 
Чи всі аспекти охоплено? Ні, не всі. Наприклад, жодним словом не згадано про один із найнебезпечніших різновидів побутових відходів – антибіотики. Та й будь-які медикаменти. Не йдеться про таке непомітне сміття, яке йде у змив раковини. Про те, як фосфати стають добривом для водоростей і чому це погано. Крім того, мені здалося, варто було якось гучніше-помітніше закликати збирачів вуличного сміття до обережності. Рукавички – це добре, але порізатися або вколотися чимось гострим і вкритим товстим шаром бактерій можна й через рукавички.
 
Наскільки це практично і наскільки це мотивує
 
Авторка постаралася вибрати максимально цікаві для дітей способи. Плоггінг, наприклад. Або створення хендмейду і мистецьких композицій. Але лишила поза увагою деякі прості речі: на пунктах прийому вторсировини за відходи платять. Тобто цей мотивуючий фактор якось не був задіяний. З іншого боку, авторка чесно говорить про перешкоди. Про те, що батькам може не сподобатися контейнер із хробаками на кухні. Про те, що сортування відходів часто спричиняє на тій же кухні ефект «тепер сміттярка, правда, дуже охайна, просто у вас вдома». Про те, що оптимістичний трикутничок, який мав би означати, що річ можна нескінченно переробляти, гарантує лише один цикл переробки, в ліпшому разі, а часто геть і цього не гарантує.
 
Наостанок хочу закликати: не купуйте цю книжку в інтернеті, там її вам загорнуть у шість метрів поліетилену, і це неодмінно спричинить у вас жорстокий когнітивний дисонанс. Купіть її краще у звичайній книжковій крамниці. І не забудьте попросити продавця не класти її в пакетик.
 
Вам може бути цікаво
З Ейнштейном у рюкзаку
Вінклер Маргарита
Даруємо знижку на три книжки тижня про кота Сплета!
Маркетер
Топ-5 книжок для малюків
Я і Конституція: навіщо потрібні уряд та парламент?
stary_lev Стежити
дописів читачів