0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Якби я була…»: Кожна з цих історій могла б стати романом
Random
А чи любите ви вдягати маски, перевтілюватися у когось іншого, ким насправді не є? Уявляєте, ви щодня інші, щоразу загадковіші і незвичайніші: то відома на увесь світ співачка, то прибиральниця у готелі. Думаєте, таке буває лише у театрі? Ні, таке буває і у житті. І тим паче у літературі. Щоб у цьому переконатися, просто необхідно розгорнути книжку Зої Казанжи «Якби я була…»: «Якби я була бразилійкою, то я би підгодовувала бананами мавп просто на своїй гасієнді, а собі би купувала шалено гарні сукні і танцювала би щоночі. Я облизувала би вологим язиком пересохлі вуста і пила би свій мохіто, злегка присмачений ромом. А вдома у мене жила б золотиста ігрунка». А якби ви були не українками, а наприклад, мексиканками, то що б ви робили?
 
Це не просто книжка. Бо якщо ви її таки розгорнете, то вирушите у подорож історіями багатьох людей, яких ви знаєте чи не знаєте, про яких ви чули з випадкових розмов, яких бачили по телевізору, деякі історії навіть можуть виявитися вашими власними. Бо таке життя: наче в кожного різне, але фрагменти історій чомусь так часто зустрічаються у долі кожного. Ці історії ви можете пережити немов за допомогою транспланта - винаходу, який описаний у книжці «Корпорація «Безсмертя» американського письменника Роберта Шеклі. Цей незвичайний пристрій - трансплант - дозволяв обмінюватися тілами, знаннями, життєвим досвідом з кожним, хто цього захоче. Наприклад, музикант міг на певний час стати інженером, моряк – письменником, рекламний агент – мисливцем. Адже, погодьтеся, людині не вистачає часу, щоб випробувати кілька занять за все життя. За допомогою історій з книжки «Якби я була…» теж можна пережити безліч емоцій від життєвих подій, перевтілитися в інших людей і відчути те, що відчувають вони.
 
Для багатьох ця книжка може стати настільною, може, навіть настільно-фейсбучною, адже «Якби я була…» Зої Казанжи – це збірка міських історій у фейсбук-стилі. Всього історій 88, всі герої живуть в Одесі, звідки і сама авторка. Перш ніж скластися в елегантну книжку з витонченими ілюстраціями Даші Ракової, ці історії публікувалися у соціальній мережі фейсбук, Зоя Казанжи отримувала численні коментарі-відгуки. Бо багато хто впізнавав себе в якійсь з історій. До того ж виклад кожної історії зовсім не схожий на той, що ви звикли читати у книжках: сюжет будується так, як пишуть пости у соцмережі – стисло, дещо схематично, штрихами, але цілком зрозуміло. Цей випадок точно підтверджує, що стислість – сестра таланту. І те, що у кілька слів можна втиснути багато. Ви тільки спробуйте викласти історію чийогось життя на одній сторінці. Комусь десять томів би не вистачило. А у цій книжці ви швидко дізнаєтесь долі багатьох людей. Звичайно, якщо ви налаштуєтеся сприймати короткі речення, які нанизуються одне на одного, як бісер на нитку, і не будете лякатися швидкої причинно-наслідкової зміни подій і несподіваного вкраплення думок. Ось так, наприклад: «Сиділи, дивилися телевізор. Не розмовляли. Не було про що. Вона смикнулася. Він, не обертаючись, сказав, що сміття виніс. Дивилася далі. Він засовався на дивані. Вона підвелась і пішла увімкнути чайника. Випили чаю. Треба було лягати спати. Дві настільні лампи, дві тумбочки при ліжках, дві ковдри. Стандарт «Сімейний». Заснули. Різні сни тривожили їхні душі» і так далі.
 
Кожна з цих історій могла б стати романом. Кожна історія – наче фабула до чогось більшого і важливішого. Але авторка скомпресувала всі емоції, всі сюжети докупи. І зробила це недарма. Бо саме завдяки такому нагромадженню сюжетів заплутано-розплутаних людських доль, може, хтось нарешті зрозуміє: все складне насправді до болю просте і зрозуміле. І не треба писати багато, щоб сказати головне.
 
Ця книжка вийшла у двох мовних варіантах – в оригіналі російською і в перекладі українською. Звичайно, кожному обирати, якою мовою читати. Але, оскільки ці історії Зоя Казанжи писала російською, всі герої з історій говорять російською і живуть в Одесі, то саме цією мовою книжка «Якби я була..», думаю, сприйметься найкраще. Український переклад книжки, на мою думку, не дає максимум можливостей насолодитися стилістикою викладу кожної історії. Ех, якби я була… перекладачем:) Але навряд чи таке станеться. Тому вам залишається прочитати цю книжку в обох варіантах і пережити двічі всі 88 історій!
 
Тож бажаю вам неймовірної мандрівки сторінками книжки Зої Казанжи «Якби я була…»!
 
Оксамитка Блажевська
 
 

 

Вам може бути цікаво
Дитячі суботи у Львові!
Новинка «Куди і звідки» арт-студії «Аґрафка» розповість про рух, мандри та простір
«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка. Уривок
Наталя Іваничук про переклад «Ріка» та «До музики»
Куди і звідки
каміньсадліс
stary_lev Стежити
дописів читачів