Як зрозуміти та прийняти світ своїх бентежних батьків
Мясоєдов Денис
02.02.2021
Коли життя складається тільки з щасливих моментів, то розповідати про нього легко. Але зазвичай відбуваються речі, на які ми не очікували, тому кожна життєва історія насправді цікава і складна одночасно. Так само, як і непередбачувана батьківська любов, що має багато відтінків, як-от у романі «Бентежні» норвезької письменниці Лінн Ульман.
Авторка народилась у зіркової пари: актриси Лів Ульман та режисера Інґмара Берґмана, який був старший за матір на двадцять років. Батько, який помер у 2007 році, був культовою постаттю театру та кіно кінця ХХ століття, його роботами й досі захоплюється світ. Мати – не менш відома кіноактриса, яка підкорила глядача європейського та американського континентів. Вони полонили культурною харизмою, майстерно поєднуючи чуттєвість та серйозність.
«Бентежні» – художня книга, близька до мемуарів, завдяки численним спогадам, розказаних авторкою від імені третьої особи – дівчинки, якій судилося бути дочкою складних та яскравих творчих особистостей. Батьки деякий час жили разом, але шлюб офіційно не реєстрували. Після народження доньки – розійшлися. Дівчинка була наймолодшою з дев’яти дітей Берґмана та єдиною дитиною для мами, з якою вона і залишилась жити.
Кожного літа, ще маленькою, вона відвідує тата у його затишному будинку, оточеному лісами, на острові Форьо в Балтійському морі. Спогади про перебування там, а також про життя з матір’ю у Норвегії та Сполучених Штатах спливають у романі хаотично, але, здається, це не випадково. Коли батькові за вісімдесят, вони разом починають спільну роботу над книгою про старість. Лінн записує серію бесід на диктофон. Ставить питання про життя, про старість та любов, а він відповідає. Часом Берґман, який має на все план, починає переживати, що втрачає пам'ять, мову, розум. Він поступово згасає.
Зовсім по-іншому складаються стосунки дівчинки з матір’ю. Щоб продовжити свою сценічну та кінокар'єру, вона залишає дівчинку з бабусею, а пізніше разом із різними нянями. Творчі амбіції матері відчуваються як зрада, а татові – як поклик до величного.
Фрагментарна структура роману породжує напруженість, але назвати це сюжетом важко. Спогади про любовне життя матері, моногамію батька та про любовні стосунки самої письменниці – розпалюють увагу й швидко зникають. Книга не про заглиблення в інтимне життя відомих людей у пошуку якихось дивовижних фактів чи пліток. Порівнювати написане з відомою інформацією або використовувати як відсутній пазл для розуміння фільмів – теж не принесе користі. Головним тут здається зовсім інше – бажання переосмислити історію батьків та зрозуміти причини їхніх вчинків.
Час ніби спливає по-іншому, коли читаєш цю книгу. Численні розповіді малюють перед нами світ у різних його проявах: дівчинка, яка не може дочекатися дорослішання, дорослі, які воліють бути дітьми, любов до батьків, яка дивним чином постає з відчуженості. З кожним подихом енергійне та яскраве життя поступається місцем старінню, самотності та спокою. Можливо, тільки безумовна любов наповнює цей процес сенсом.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно