0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Як я спостерігала за англійцями
Random
«Спостерігаючи за англійцями» Кейт Фокс належить до тих книжок, які апріорі стають «твоїми» – достатньо прочитати лише назву. Досі ловлю себе на думці: якби не анонс про вихід українського перекладу у «Видавництві Старого Лева», хтозна, чи знайшлася би книга, котру би чекала аж з таким нетерпінням! Моя книгонетерплячка, пов'язана саме з цією новинкою, пояснюється доволі просто: маючи практичний досвід спостерігання за англійцями, як не підкріпити його теоретичним?
 
Пошук відповіді на питання чому англійці – такі англійці
 
 
За словами моїх друзів, книги про них, – англійців, – не залежно від охоплюваної тематики дуже популярні у Великій Британії. Це особливо стосується науково–популярних бестселерів, що вийшли з–під пера відомої соціальної антропологині Кейт Фокс. Вона – професійна науковиця у другому поколінні. «Тато став для мене ідеальною рольовою моделлю наукової холоднокровності. Коли мама сказала йому, що вагітна мною – первістком, то він одразу ж почав її вмовляти «усиновити» задля експерименту ще й дитинча шимпанзе, щоб виховувати нас разом. Це ж був би ідеальний кейс порівняльного вивчення раннього розвитку примата та людини! Мама рішуче наклала вето на батькову ідею», – не без гумору ділиться про свою сім'ю Кейт Фокс у вступному слові «Спостерігаючи за англійцями». Ця книга – це проект дослідження англійськості як такої, робота над яким тривала понад десять років. Беручись за нього, антропологиня ставила перед собою завдання відшукати спільний знаменник у правилах поведінки своїх співвітчизників – той неофіційний поведінковий кодекс, вплетений поміж класові, вікові й статеві, регіональні, субкультурні та інші соціальні зв'язки, або ж, іншими словами, спробувати пояснити «граматику» писаних й неписаних правил англійців.
 
 
Що таке англійськість?
 
Перш ніж розпочати читання «Спостерігаючи за англійцями», я вирішила розпитати своїх «піддослідних», чим англійці найбільше вирізняються серед інших національностей. На їхню думку, щонайперше, це – любов'ю до нарікань, особливо на погоду. Якщо комусь добре чи не дуже, болить голова чи почувається відмінно – універсальним засобом поліпшення самопочуття, або «на все і від всього» є чай з молоком. У Великій Британії, коли розпочинається телевізійна реклама, відзначаються різкі коливання електронапруги, бо всі йдуть на кухню готувати (що б ви думали?) чай з молоком. Де б вони не були, типові англійці завжди стають в чергу – на зупинці, в магазині, у пабі та закордоном; паб – невід'ємний елемент їхнього життя; у будь–якому куточку світу на сніданок завжди замовляють англійський варіант і обов'язково чай з молоком; вони постійно й на кожному кроці перепрошують. Одна частина англійців обожнює королівську родину, інша вважає її утримання додатковим коштом для бюджету. У своїй книжці Кейт Фокс серед низки визначальних рис англійського національного характеру, як не дивно, повторює вищезгадані твердження. З точки зору науковці вона пояснює, чому англійці поводяться саме так, а не інаке у найрізноманітніших (читай – усіх) сферах життя, сформувавши таким чином коди розмов та правила поведінки істинного англійця.
 
 
 
Обережно! Англійськість – заразна!
 
«Нам бракує невимушеності, ми невмілі і незґрабні на ниві (чи то пак на мінному полі) соціалізації. При перспективі соціального контакту нас охоплює збентеження, замкнутість, сором'язливість, відлюдкуватість, емоційний закреп, страх інтимності і тотальна неспроможність нормально і відкрито спілкуватися з іншими людськими істотами. Коли ми почуваємося незручно (а це майже завжди), то стаємо або дуже ввічливими, штивними і незґрабними, або ж галасливими, грубими, агресивними і взагалі нестерпними», – підсумовує усі хронічні соціальні комплекси та недоліки, тобто дивацтва англійців Кейт Фокс. Як боротися із цією національною «не–дужістю»? Правильно, за допомогою гумору, всепроникного і всюдисущого: не знаєш, що сказати – жартуй! «Усі англійці, хочемо цього чи ні, дуже уважні до ледь вловимих відмінностей та розмежувань, на підставі яких і проводять класове розмежування. Неможливо говорити про класовість, не торкаючись тем дому, саду, автомобіля, одягу, домашніх тварин, їжі, напоїв, сексу, балачок, хобі тощо, і так само неможливо досліджувати ці аспекти життя англійців і не гепнутись об чималі класові розбіжності чи не зашпортатися через ті дрібніші, менш очевидні» – цим пояснюється, чому авторка у кожному розділі пише про класовість англійців. Варто наголосити, що у випадку англійців належність до певного класу взагалі не залежить від статків і дуже мало – від професії, її визначають неекономічні індикатори, як–от (ви)мова, манери, смаки та стиль життя.
 
 
Читаючи цю книжку, впевнена, кожен віднайде чимало схожих рис якщо не в себе, то в своїх знайомих та незнайомих українців чи людей інших національностей. А все тому, що англійськість не має кордонів і нею так легко заразитись! https://static.xx.fbcdn.net/images/emoji.php/v9/fa5/1.5/16/1f642.png:)
 
«Англійськість – це не про расу, колір, спадковість чи віру. Англійськість – це світогляд, етос, поведінкова «граматика», набір неписаних правил, які на позір здаються загадковими, але їх із легкістю може розкодувати кожен, хто знає пароль!»
 
Вам може бути цікаво
«Прокрастинація», або витончене мистецтво відкладати справи на потім
Владика Борис Ґудзяк: «Сьогодні дуже важливо долати страх довірою»
«День народження ялинки»: передсвяткова читанка для дітей у Києві
5 дитячих книг, які надихають мріяти та не втрачати віри в себе
Графік роботи Старого Лева під час новорічно-різдвяних свят
Вірш дня. Костянтин Москалець
stary_lev Стежити
дописів читачів