Як говорити: казка про народження та смерть
26.03.2018
Де я був, коли ще не народився? Чому люди помирають? Коли ти, мама, помреш? Коли я помру? Від таких дитячих запитань паморочиться у голові і здається, ніби земля під ногами похитнулася. Ми, дорослі, вже давно звикли просто мовчати на деякі теми, поводитися так, ніби їх не існує. Але як бути з дітьми? Як відповідати на усі ці запитання?
Лариса Лавренюк, Букмоль
Мабуть, найкраще говорити дітям те, у що ми віримо самі. Але говорити «по-дитячому» — через яскраві образи та історії. Книжки, вистави чи мультфільми могли б у цьому дуже допомогти батькам, але дитячих історій на такі «незручні» теми — небагато.
Нещодавно на поличках українських книгарень з’явилася книжка Наталки Малетич «Іль. Казка про народження». Казка, у якій авторці вдалося простими словами та ніжними образами заговорити з дітьми на ці складні теми.
Іль — малесенький, ще ненароджений хлопчик. Він живе у Небесному саду, зранку вмивається росою, має крила і може літати. А ще може кататися, наче серфінгіст, на яблуневій пелюстці. Ілю дуже подобається безтурботне життя в Небесному саду, але незабаром він має йти на Землю. У школі підготовки до земного життя дітям розповідають про усе, що їх очікує в майбутньому. Та Іль не дуже любить ходити до школи. Він радо залишився б тут, у Небесному саду, земне життя його зовсім не приваблює. Хто знає, як воно там, на Землі. До того ж Іль знайомий з ангеликом Паулем, який пожив на Землі зовсім недовго, бо через кволе тіло помер ще дитиною.
Мабуть, на цьому місці в книжці більшість батьків зупиниться і подумає: чи справді варто читати казку про Іля дитині, чи не налякає це її? Так само зупинилася і я. Та авторка книжки дуже ніжно і обережно проводить дітей крізь усі страхи та запитання. «Це страшно — народитися? Чому Пауль так швидко повернувся? А смерть — страшна?» — питає малий Іль архангела, учителя Небесної школи. Виявляється, і народження, і смерть — зовсім нестрашні, це просто перехід до іншого життя. А на Землі у всіх нас є покликання — якась добра і важлива справа, яку ми маємо виконати. У Пауля було завдання: навчити своїх батьків беззастережної любові та чуйності, і йому вдалося його виконати.
До теми. Купити книжку «Іль. Казка про народження»
Після розмови з архангелом Іль обирає покликання для себе — стати лікарем і лікувати дітей на Землі, щоби вони могли довго жити та не сумували б за своїми батьками у Небесному саду. Крім того Ілю дуже хочеться побачити на Землі сніг — білі холодні квіточки, які сиплються з неба.
На маленькому човнику Водоспадом народження Іль пливе на Землю. Але це ще не народження. Перш ніж народитися, дитина має прожити дев’ять місяців у маминому животі, щоби отримати там нове тіло. У книжці досить детально розповідається про цей час у житті Іля — спочатку він виглядає як ягода шовковиці, далі як пуголовок і вже потім як маленький хлопчик. Інколи Ілю весело хлюпатися у своїй хатинці-акваріумі, інколи — трохи самотньо. Але він вже чує голоси своїх рідних: мами, тата та сестрички. Вони люблять його і чекають на нього.
В останньому розділі книжки Іль народжується. Батьки здогадуються назвати його Ільком, а за вікном у цей час летить з неба білий-білий сніг.
Здається, що пастельні ілюстрації додають книжці про Іля ще більше світла та «невагомості». Малюнки лише супроводжують розповідь та створюють відповідний настрій, у них немає деталей, які можна довго розглядати.
У книжці «Іль. Казка про народження» ніби немає закінчення. Чи вдалося Ілю стати лікарем, чи, може, він змінив своє покликання? Чи зумів він знайти на Землі Наю — дівчинку, із якою познайомився ще у Небесному саду? Усі ці запитання дозволяють читачу фантазувати і вигадувати, що було далі.
Дочитавши з дітьми казку про Іля, я згадала ще одну дуже красиву історію, яку ми нещодавно дивилися з дітьми. Це була вистава «Хто розбудить сонце» від київського театру маріонеток. У ній розповідалося про двох сніговиків, які пішли шукати сонце. Сніговики хотіли попросити сонце не виходити на небо, щоби зима тривала довго і вони не розтанули. Дорогою до сонця снігові друзі познайомилися з білочкою, їжаком і зайцем. Вони з’ясували, що дехто дуже чекає тепла і сонця, намагалися допомогти або якось потішити усіх звіряток. Врешті-решт сніговики зрозуміли, що сонце просто необхідне світу. Звичайно, коли настала весна, сніговики розтанули, та на їхньому місці з’явився чудовий ніжний підсніжник.
Мабуть, розмови про те, звідки ми приходимо у цей світ і куди з нього йдемо — складні ще й тим, що у всіх нас різні уявлення про це. Та навряд чи дітям, які тільки починають відкривати світ і задавати свої перші складні запитання, потрібні точні та детально обґрунтовані відповіді на них. Думаю, що їм потрібне інше — якась оптимістична «опора», віра у те, що нічого у цьому світі не зникає безслідно. Важливо, щоби ми були готові розмовляти з дітьми на такі глибокі теми і знаходили потрібні слова. Близька до християнського світогляду казка про Іля та дуже метафорична історія про сніговиків, у якій кожен може побачити щось своє, — можливо, це саме ті розповіді, які допоможуть батькам у таких розмовах.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно