«Яблуко в тайстрі»: дорога до щастя від Валерії Чорней
Литвинець-Голутяк Уляна
27.12.2017
«Яблуко в тайстрі» – книга, яку я обрала за обкладинкою та назвою, не читаючи анотацій та відгуків. І, не маючи жодних упереджень щодо тексту, пірнула у нього. З перших сторінок мене зацікавила побудова тексту: прозові фрагменти чергуються з віршованими рядками, які узагальнюють та окреслюють на відчуттєвому рівні усе написане, ілюструють відчуття авторки.
«Яблуко в тайстрі» позиціюється як роман-феєрія. Тому, звичайно, на читача чекає історія кохання і містичний казковий світ, що тісно переплетений з реальністю і органічно з нею співіснує. Тут є звичайне місто Горб, у якому є усі сучасні тренди, еліта та мода. Йому на противагу – село Народне з дикою яблунею, Мольфаром, гуцулами, ластівками та соняхами.
Цю книгу хочеться читати осіннього дощового дня, загорнувшись у теплий плед та взявши в руки горнятко ароматного глінтвейну. Неспішно гортати сторінку за сторінкою, малюючи у своїй уяві сонячних зайців із сонячними левами. Слова авторки, Валерії Чорней, оживають у просторі яскравими сонячними променями, розсіюючи навколо себе морок, туман і сірість. У книзі немає прив'язки до пори року, точніше дія відбувається у різних проміжках часу, але для мене ця історія по-справжньому осіння, наповнена запахом свіжих яблук, багряного осіннього листя і плетених светрів. Вона наштовхує на рефлексії, роздуми і відправляє у мандрівку до джерел, витоків, коріння.
Вражає роль і місце батька у житті головної героїні. Наскільки міцна і всепоглинаюча у них спорідненість душ. Це, направду, магічний зв'язок, коли раптово незрячий чоловік може «бачити» очима доньки. У час надшвидкісного технічного прогресу і синтетичних замінників мандрівка тонкими фібрами душі змушує пригадати про все те світло, любов, істину, що там заховані.
Мені сподобався символізм. Зокрема, найбільше запам'яталося трактування чорного кольору у народному одязі. Цей колір означає не тільки смуток та скорботу, а є і символом землі і, відповідно, сили й родючості.
Під час читання мені пригадалися легендарні слова Екзюпері: «Добре бачить лише серце, найголовнішого очима не побачиш». Справжня самоідентифікація можлива тільки через усвідомлення свого походження, коріння. Коли серце людини відкривається, то видимими стають нові горизонти, прилітають ластівки і в'ють своє гніздечко.
У книзі присутня еротика. Але це не вульгарна банальщина, а більше чуттєво-емоційне мистецтво, спроба зрозуміти свою сутність і самовиразитися через відчуття. Одяг та оточення виступають у ролі доповнення стану душі:
«Досвіток. Серед високих трав Клевер купається в росі. Довге волосся жінки плутається у квітах і відкриває білосніжну спину, вкриту родимками. Колір родимок гарно поєднується з кольором жовтих ромашкових серцевинок, які вкрили все тіло. Клевер напружується, спина вигинається, проглядається лінія хребта. Ця лінія хребта, якою котиться краплинка роси, нагадує міцну травину…».
Як на мене, то основне у цій книжці те, які відчуття і переживання збурюються у читача. Тут ідеться про любов чоловіка і жінки, любов батька і доньки, любов до рідної землі, любов між сусідами, односельчанами, любов до всього живого: тварин, птахів, дерев, рослин, квітів. Валерія Чорней своїм романом нагадує про те, що мистецтво може бути справжнім тільки тоді, коли за красивою картинкою, за кадром є справжня жива історія.
Рекомендую роман «Яблуко в тайстрі» усім, хто хоче згадати про те, що тільки відкрите серце веде до розуміння себе і свого призначення, місця у світі; всім тим, хто забув, що зовнішній лоск, тренд, гроші без самоусвідомлення не приводять до щастя.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно