0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Я бачу, вас цікавить пітьма»? Тоді доведеться робити вибір
Random
«Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, 
безсумнівно, цікавиться вами!»
Уривок із книги
 
Ілларіон Павлюк видав уже третій роман, який розкуповують шаленими темпами в перші тижні. «Я бачу, вас цікавить пітьма» у перекладі Вікторії Стах і оформленні Назара Гайдучика – містичний трилер (і не тільки, але про це згодом) у найкращих традиціях автора. Загадкова історія, харизматичні персонажі, спроба розібратись у суті людини – усе це чекає й на вас. Але за умови, що вас і справді цікавить пітьма.
Увага, далі є спойлери!
 
Я БАЧУ, ВАС ЦІКАВИТЬ ОБМАН 
 
Кримінальний психолог Андрій Гайстер – із тих, про кого кажуть, що вони не повністю повернулися з війни. Чоловік воював у Афганістані в складі Іноземного полку, а згодом у добровольчому батальйоні на Сході України. Останні роки він звикає до цивільного життя у Києві, щоправда, те життя наносить удари і в мирний час. Андрій переживає складні часи. І в такий період він знаходить папку із матеріалами справи, які залишив колега з поліції Валера. Принаймні, Андрій думає, що папку залишив саме друг... Психолог відправляється в селище Буськів Сад, де нещодавно зникла маленька дівчинка. 
 
Селище виявляється більш ніж дивним. Маніяк убив вже кількох жителів, а селяни заперечують його існування. Андрій має папку з фотографіями жертв і підписаними дільничним протоколами, але сам дільничний вперше бачить документи. Психолог зустрічає матір зниклої дівчинки, яку знає все селище. А через день ніхто не може згадати ні її, ні зниклу дитину.
 
Усе навколо – наче один великий обман. Обман, який цікавить людей більше, аніж страшні події в їхньому домі. Наче все, що оточує головного героя – велика ілюзія. (Але ж зникла дитина справжня!) Ще й до Валери, як на зло, не додзвонитись... 

УГАДАЙ, ХТО МЕНЕ ВБИВ

У цього роману є дві особливості, які роблять його справді серйозною літературою. Перша – це багатожанровість. Найкраще означити книгу саме словом роман, адже назвати її просто трилером, містичною драмою чи психологічною оповіддю буде не зовсім правильно. Книга Павлюка усе це в собі поєднує. Тут і напружений містичний сюжет, який тримає навіть не до останньої сторінки, а дещо довше. Тут загадки, історичні та міфічні алюзії. Важливі соціальні питання і намагання розібратись в самій людини. Як вона стає хорошою чи поганою? І чи існують взагалі хороші та погані? Чи це щомиттєвий вибір – хто ти є зараз? 
 
А другою фішкою є персонажі. Так вже детально прописав автор людей (і не тільки?), які населяють його світ! Ілларіон говорив, що спершу придумав героїв, їх характери, минуле і сам книжковий світ, а вже потім вибудовував сюжетні деталі. Можливо, саме завдяки цьому персонажі стали такими живими.
 
У Буськів Сад Андрія перевозить чоловік у червоному плащі, якого звати Харитон. І вже надто Харитон нагадує читачеві міфічного Харона, який перевозив померлих через річку Стікс. А колекція різноманітних монет у мікроавтобусі Чоловіка в Червоному іще більше спонукає до паралелей. 
 
Лінивий до роботи і охочий до випивки дільничний Субота одразу викликає антипатію і постійне роздратування. Та приглядаючись до нього, пізнаючи характер і дізнаючись про безліч скелетів у шафі, у Суботі можна впізнати найбільш реального дільничного з українського селища з-поміж усіх реальних дільничних з українських селищ!
 
Підступний мер Павло Борисович, який одразу видає свою лукавість 
і жагу прибутку. Для нього будівництво заводу незмірно важливіше за безпеку селища та життя людей.
 
Зрештою, загадковий Звір – той самий маніяк, якого намагається знайти Андрій. Людина, що вбиває місцевих жінок і відрізає їм кисті. Хтось достатньо розумний, аби вести подвійне життя. Достатньо хворий, щоб отримувати від цього задоволення.
 
Та чи не найцікавіший «персонаж» роману….папка Андрія. Тека із матеріалами справи, яка живе своїм життям. У ній можуть з’являтись докази вбивств, які ще не відбулись. Вона може містити дані про зниклу дівчинку чи фотографії болючих подій в Афганістані. Тека може в різний час належати різним людям, а головне – її неможливо знищити. Ніяк.
 
Черниця із сильним запахом прянощів, яка зустрічається Андрієві в потязі, а дільничному – у снах, що зводять з розуму. Сліпий бармен, який керує автомобілем. Пожежник Захар, який намагається переконати селян, що час у Буському Саду рухається по колу. 
 
 
Здається, наче персонажі рухають сюжет самі. Наче автор створив лише героїв і обставини, а те, як вони в цих обставинах поводяться, залежить від них самих. І коли відкриваєш розділ «Угадай, хто мене вбив», то здається, що це питання стосується всіх. Абсолютно кожного, хто населяє світ книги.
 
І як тут угадати?
 
БОГ ГРАЄ У КОСТІ. А ЛЮДИ РОБЛЯТЬ ВИБІР
 
Пам’ятаєте вислів Ейнштейна про те, що Бог не грає в кості? Павлюк цей вислів заперечує. Грає, пише автор, ще й як грає! А події роману іще один раз це доводять. Збіги обставин інколи мають визначальний вплив. Випадок може вирішити питання життя і смерті. Все, як у реальності. 
 
Але книга не про випадок. Не лише про пітьму і зло. Вона про дещо більш визначальне – про вибір. Так, часто вирішити долю може випадок. Так, є безліч речей, на які ти не впливаєш. Але у тебе завжди є можливість зробити вибір. Життя кожної людини – це наслідки її вибору. Збрехати чи сказати правду. Намагатись допомогти чи вдавати, що нічого поганого не відбувається. Сказати щось чи промовчати.
 
Вибір є настільки важливим, що власне він і робить людей хорошими чи поганими. Жоден маніяк не народився з ножем у руці. Жоден герой не носив ордени із дитинства. Тільки вчинки і їхні наслідки приводять кожного туди, де він зараз знаходиться. І хай навіть Бог грає в кості й кидає їх так хаотично, що нічого не передбачиш. Але навпроти одиниці завжди шість. А навпроти шести – одиниця. І хай як би сильно Бог довіряв випадку, за нами завжди залишається право вибору. Шість або один. Істина чи ілюзія. Зрештою, світло або пітьма. Але за умови, що вас і справді цікавить пітьма.
 
P.S.
 
Плесь! Плесь-плесь!
 
Дівчинка Надя із маленьким слуховим апаратом біля вушка самотньо блукає, намагаючись знайти вихід із пастки. Коли звуки і зображення в її голові перемішуються, а світ перетворюється у набір двовимірних картинок, вона плескає у долоні. Звуки відступають, світ знову стає об’ємним, і вона може продовжувати іти.
 
Плесь! Плесь-плесь! 
 
Ми часто робимо вибір неправильно. Нас затьмарює страх, сором, злість або жадібність. Щось перемішує світ і переставляє орієнтири. Корисно інколи зупинитись та прислухатись до абсолютної тиші. І голосно плеснути в долоні.
 
Плесь! Плесь-плесь!
 
І продовжувати іти.
 
Вам може бути цікаво
Автограф від Станіслава Асєєва та знижка -10% на книжку «"Світлий Шлях": історія одного концтабору»
Емоції Ґастона. Я боюся
Емоції Ґастона. Я радію
Ш’єн Шо Шін Орелі
Що подивитися разом із книжкою «"Світлий шлях": історія одного концтабору»?
Книжка на сцені
stary_lev Стежити
дописів читачів