0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Всесвіт Енді Воргола
Random
«Інґрем Кетрін-незалежний історик мистецтва. Із відзнакою закінчила університет Ґлазґо, де була стипендіаткою Ганімена. Здобувши ступінь магістра з мистецтва XIX ст. в Інституті Курто, Кетрін вступила в докторантуру Коледжу Трініті в Оксфорді. Після здобуття ступеня доктора філософії її нагороджено дослідницькою стипендією Коледжу Маґдален в Оксфорді. Кетрін викладала на магістерській програмі при аукціоні «Крістіз» та читала в Імперському коледжі лекції з історії мистецтва для студентів природничих спеціальностей; також вела курси при галереї «Тейт» і працювала асистентом у Галереї Південного Лондона. Кетрін із сім’єю живе в Лондоні».
 
Ірина Підгородецька, Library of Ukrainian Catholic University
 
Повідомити,
коли з'явиться
Ми повідомимо Вас коли з'явиться цей товар на Вашу електронну пошту!
Хвороблива дитина, яка була вихована у дусі «доглядання та контролю», хлопчик який ріс немовби у світі казкових фантазій та вигаданих історій, людина, яка з дитинства росла в мистецькому колі та яку вчили мистецтву та самореалізації.
 
«Ендрю Рей-ілюстратор, член колективу ілюстраторів «Піпшоу». Навчався в університеті Брайтона. Працював у галузі реклами, поліграфії, книговидання, анімації із замовниками з усього світу. Зараз живе і працює в Лондоні».
 
Людина-геній, Енді Воргол завжди вирізнявся серед інших дітей та навіть підлітків.
 
«Українці не дуже знають і, певно, не дуже цінують Енді Воргола (1928—1987). Звісно, про цю знаменитість можна знайти інформацію в україномовних джерелах (до речі, і в архіві газети «День»). Є навіть пісня гурту «Плач Єремії», написана на слова Петра Мідянки. Починається вона словами «Андрій Воргола русин чи хохол...». Справді, з етнічною ідентифікацією американського короля поп-арту не так все просто. Як і з написанням його прізвища. У різних роботах його часто пишуть по-різному — Воргол, Уорхол, Варгола, Верхола тощо. Хоча вважається, ніби правильне написання — Вархола…»(Петро Кралюк. На прабатьківщині Енді Воргола. Газета День. 4 червня, 2010).
 
Не любивши гратися з дітьми, він обожнював малювати, слухати радіо та цікаві історії про героїв коміксів та голівудських знаменитостей.
 
«Таке прізвище досить поширене на Лемківщині, яка в ХХ ст. була порізана кордонами різних держав, а її жителі, в силу різних обставин (економічних, політичних), змушені були покидати свою землю…» (Петро Кралюк. На прабатьківщині Енді Воргола. Газета День. 4 червня, 2010).
 
Великий вплив на нього мала смерть його батька, яка вплинула на його майбутню творчість.
 
«За Воргола ще «борються» словаки. Принаймні часто видають його за свого. Думка про словацьке походження Воргола є досить поширеною. Адже предки цього скандального діяча сучасної культури походили з території, яка зараз належить Словаччині…» (Петро Кралюк. На прабатьківщині Енді Воргола. Газета День. 4 червня, 2010).
 
Як не дивно, як і кожна дитина, Енді обожнював різні солодощі та шоколад. Мама любляче називала його цукерочкою. Після кожного нового малюнку, матір пригощала його шоколадкою.
 
«Правда, Воргол народився далеко за межами України, в місті Пітсбурзі (штат Пенсильванія, США). Його батьки були емігрантами в першому поколінні й походили із лемківського села Миково, що неподалік містечка Міжлабірці. Безземелля й злидні погнали їх за океан, зрештою, як і багатьох інших лемків. На жаль, і в минулому, й сьогодні звична для нас ситуація. Отож, нашого цвіту по всьому світу. І цей цвіт часто виявляє себе краще на чужому ѓрунті, ніж на своєму…» (Петро Кралюк. На прабатьківщині Енді Воргола. Газета День. 4 червня, 2010).
 
Цікавився світським життям, портретами виконаними в різних техніках та колекціонував автографи відомих голівудських кінозірок.
 
 
«Енді Воргол є однією з найвідоміших та найбільш суперечливих особистостей у мистецтві другої половини XX століття. Протягом усього життя він створював безліч історій навколо своєї персони та став основоположником поп-арту, довівши, що мистецтво може бути прибутковим. Ілюстрований життєпис художника, неймовірні факти з його біографії і знамениті картини, розкажуть про життя та творчість митця-новатора».
 
Кожна його картина, полотно чи автопортрет настільки оригінальні, що ви дотепер не знайдете таких же подібних шедевральних малюнків.
 
«Цей автопортрет-радикальний витвір мистецтва, пройнятий духом поп-культури».
 
Вони просякнуті смаком, відчуттям моди та особливим творчим дотиком справжнього генія, якого ми помітили, перечитуючи про нього це дослідження, ще з юних років.
 
«Воргол мав хронічний страх хвороб і смерті. Саме смерть є центральним глибинним мотивом у його мистецтві».
 
Але Енді був не лише хворобливим хлопчиком. Він хотів вибратися з бідності.
 
«Його переконання: «Вимріяне кохання набагато краще за реальне. Нездійсненне захоплює. А найзахопливіший-потяг двох протилежностей, які ніколи не зустрінуться».
 
Хотів витягти свою сім'ю із злиднів і дати їм можливість нормально жити, добре харчуватися і розвиватися.
 
«Воргол був надзвичайно успішним комерційним художником».
 
Влаштувавшися на першу роботу, він одразу (мабуть) полюбив гроші і добре працював, багато, по різному, щоб утримувати свою сім'ю.
 
 
«Перше замовлення він одержав від журналу «Гламур», а вже невдовзі співпрацював з усіма значними журналами мод, зокрема «Воґ», і «Гарепрз Базаар».
 
Енді, ще з своїх юних років, був уже самодостатнім та унікальним. Його неповторний та авторський стиль, формувався ще з дитинства та захоплення до мистецтва.
 
«Енді мав хлопчакуватий вигляд. Замовники називали його Латаний Енді, бо він одягався, як нечупара, - у футболку та штани-чіноси. На ідлові зустрічі, бувало, з'являвся з паперовим кульком, у якому носив свої роботи. Так Воргол одержав ще одну кличку: Енді Кульок».
 
Його прагнення до комерційного дизайну було давнім і формувалось роками, що згодом привело його до шаленого успіху та багатства.
 
«З часом він причепурився, почав одягатися, як і всі інші, на Медісон-авеню-у пошиті на замовлення костюми й італійські туфлі. Проте Воргол усвідомлював могутність іміджу Латаного Енді, тож навіть до нового шикарного образу додавав штрихи нечупарності: наприклад, заохочував своїх котів обпісювати туфлі, щоб вони виглядали зношеними».
 
Енді Воргол був вмілим «піарником» і добре вмів просувати себе та свої роботи, що допомогло йому в створенні власного бренду як митця.
 
«Приміряючи на себе андерґграундний стиль, Воргол врешті-решт сформував свій упізнаваний образ: темні окуляри, шкіряна куртка, високі черевики-челсі, джинси; згодом додалася знаменита сріблясто-шпичаста перука».
 
Цікавий факт: Енді годинами міг «тусуватися» біля квартири Трумена Капоте, щоб зустрітися із цим популярним письменником та поспілкуватися.
 
«Пізніше Воргол розробив свою концепцію бізнес-мистецтва. За його словами: «Бізнес-мистецтво-це наступний після мистецтва крок».
 
Обожнював споглядати за зірками із готелю «Плаза».
 
«Воргол завжди любив посидіти вдома, ласуючи цукерками, дивлячись телевізор, балакаючи з друзями по телефону».
 
Любив котів. Одного разу з ним жили 25 котів.
 
«Зазвичай Воргол уникав розмов на етму свого віросповідання. Та коли його питали, чи вірить він у Бога, відповідав: «Гадаю, так. Мені подобається в церкві».
 
Цікавий факт: Енді називав магнітофон своєю дружиною.
 
«Навіть у часи, коли на «Срібній фабриці» буяв гедонізм, Воргола помічали в місцевій церкві».
 
Любив фотографувати та був у захопленні від свого «Поляроїда».
 
«Після замаху він почав ходити на служби до єпископальної церкви Небесного упокою і працював волонтером у благодійній їдальні пр ній. Згодом, після переїзду на Східну шістдесят шосту вулицю, Воргол вчащав до храму св. Вінсента Феррера: любив посидіти в церкві, коли там не було людей».
 
Його Всесвіт складався з розкоші та багатства, частих, якщо не постійних вечірок та гулянок, мистецтва, вишуканих напоїв та унікальних особистостей, які за шовковою чи трендовою тканиною приховували власні переживанні, болі та поразки.
 
«Часто оминають увагою Ворголове пізнє релігійне мистецтво. У серії «Хрестів» він виокремлює символ християнства. Звеличуючи віру простої людини, Воргол узяв за основу скромний дерев'яний хрест…»
 
Хочете більше дізнатися ким же насправді був Енді Воргол? Відкривайте книгу  і досліджуйте такий не до кінця збагненний світ цього митця.
 
«Щоденний образ збільшено до монументального полотна майже два з половиною метри заввишки. На універсальну промовитість хреста як позачасового символу прийняття та спільності вказував засновник аналітичної психології Карл Юнґ. А Воргол-хвороблива дитина, мовчазний споглядальник сцен на «Срібній фабриці»-перебував у постійному пошуку свого місця у світі».
Вам може бути цікаво
Слідопитенята
Знижки до 50% на дитячі книжки!
Даруємо знижку на книжку тижня: «Однакові чи різні? Геноміка»!
Роман «Югославія, моя батьківщина» Ґорана Войновича – переможець премії «Анґелус»!
Домашня бібліотека: варто чи ні
«Нормальні люди» Саллі Руні: селінджерівський бестселер на новий лад чи біблія міленіалів?
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати