0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Від Кларксона не сховаєшся
Random
Ви ще не розгорнули книжку, не прочитали жодного рядка, але вже не можете відірвати погляду від Джеремі Кларксона. Чи то пак він не може перестати дивитися на вас. Бо на обкладинці українського видання «Джеремі Кларксон та світ довкола» розміщене фото телеведучого, який не зводить погляду від свого глядача так, ніби усе про нього знає. 
 
До книжки увійшли щотижневі колонки, які Кларксон писав у 2001–2003 роках для газети «Sunday Times». Якщо не дивитися на дати до кожної замітки та не брати до уваги конкретні події, які найчастіше й ставали приводом для написання колонки, то майже непомітно, що йдеться не про сьогодення, а про події більше ніж десятилітньої давності. Настільки актуальні ті питання, що не оминули гострого погляду Кларксона. 
 
Чого можна очікувати від скандального, провокативного й цинічного ведучого мегапопулярної  автомобільної передачі «Top Gear» на Бі-Бі-Сі? Не лякайтеся, якщо ви нічого не тямите в машинах, жодного разу не дивилися автомобільне телешоу чи не розумієтеся на британській політиці, якій так любить дорікати Кларксон. Бо книжка не про це. «Джеремі Кларксон та світ довкола» – це тверезий погляд на світ в якому ми живемо, надягнувши рожеві окуляри чи закривши очі на проблеми. 
 
Це той випадок, коли автор не намагається, принижуючи когось, показати себе в якнайкращому світлі. Кларксон уміє посміятися не лише з інших, а й у передусім із самого себе. Та його гострого слівця вистачить на всіх. Перепадає його дітям, дружині, органам охорони здоров’я, чи не щоразу прем’єр-міністру Тоні Блеру, європейським розеткам та навіть лисиці, що якось пробралася до Кларксона в сад. Однак це не той сарказм, до якого ми так звикли: вщипнути в найболючіше місце, поки не вщипнули тебе. То, скоріше, камінці, які Кларксон жбурляє в уряд, законодавство, суспільство, щоразу влучно потрапляючи в ціль. 
Тонкий британський гумор – це коли ти сидиш собі, тихо-спокійно читаєш книжку і раптом вибухаєш реготом. Чи знали ви, що в одних трусах можна проходити чотири дні? А от Джеремі Кларксон має цілу схему на такий випадок: «Дивіться: першого дня носите їх так, як належить, другого – задом наперед, третього – навиворіт і четвертого – навиворіт і задом наперед». Гумор – без сумніву, рятівне коло в сучасному світі.
 
Знайомство з іскрометним і гострим авторським стилем починається вже із влучних заголовків – «Ще один вихідний? Та ну, дайте передихнути!», «Через лисицю-вбивцю я підстрелив Девіда Бекгема», «Якби ж то мій сад ріс так, як волосся в моїх вухах». І хоча назви кумедні й несерйозні, кожна замітка – це маленький пазл великої картини світу, яку Кларксон змальовує, уміло оперуючи подіями, фактами, даними, іменами політиків, науковців, музикантів, зірок шоу-бізнесу. І, дякуючи перекладачеві Андрію Маслюху, який наповнив живий органічний переклад примітками, численні алюзії та ремінісценції на британські (і не тільки) реалії стають зрозумілими українському читачеві.
 
«Джеремі Кларксон та світ довкола» – це лаконічні мандрівні нариси про Америку, Європу та навіть такі віддалені куточки світу, як Барбадос чи Нова Зеландія. Але це аж ніяк не путівник країнами, радше замальовки національних менталітетів: «Ми пояснювали німцям жарти, французи вибирали вино, італійці замовляли їжу, австрійці спілкувалися з офіціанткою, а голландець цілий вечір відраджував шведа від спроби самогубства». Однак Кларксон йде далі стереотипів, спирається лише на свій досвід та спостереження. І байдуже, де він у цей час знаходиться: на пляжі, на борту надзвукового літака «Конкорд», у пабі, на квітковій виставці чи затриманий на кордоні.
Джеремі Кларксон – це, звісно, не розтасканий на цитати Ремарк, але й у нього трапляються не тільки дотепні, а й мудрі висловлювання:
 
«Нудьга змушує вас телефонувати людям, із котрими ви не бачились уже вісімнадцять років, – і тільки посеред розмови ви раптом пригадуєте, чому вам так довго не надто й хотілося з ними спілкуватися».
 
«Дружба схожа на велетенський піщаний пагорб, на позір гігантський і вічний, але якось ви прокидаєтеся, визираєте у вікно і бачите, що від нього не залишилось і сліду». 
 
«Треба припинити карати людей за те, що вони роблять найприроднішу для людини річ – припускаються помилок».
 
«Теперішнє – це минуле, про яке з ностальгією згадуватимуть люди в майбутньому».
 
«Що більше нам говорять, то менше ми знаємо».
 
«Справжнє мистецтво, як і справжні джинси, з моди не виходить ніколи. Ви ж ніколи не почуєте, щоби хтось сказав: «Це «Мона Ліза», та вона вже геть учорашній день».
 
 
Вам може бути цікаво
Юрко Іздрик: Я перекладаю на слова власні переживання
Маріанна Кіяновська: «"Іван і Феба" – це абсолютний роман»
Олег Сенцов: «У кожної людини можна чогось навчитися, попри її посади і регалії»
Дорж Бату: Я знайшов в Україні справжнє суспільство, де поважають одне одного
Ілларіон Павлюк: Ідеальний фантастичний світ – той, в який читач здатен повірити
Ірина Славінська: «Перед кожним із нас уявне трюмо – у кожному з дзеркал ми трохи інші, це наші запасні життя»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати