Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Синьоок Тетяна
Великі помилки з життя маленьких людей
Random
Читати «Маркетера» Олега Сенцова – своєрідний досвід. Гнітючий настрій, безпроствітність доль маленьких людей, що жили в час останнього подиху епохи під назвою Радянський Союз, – усе це викручує зсередини, бо розумієш, що написане автобіографічне. Автор пише про своє минуле. Читаєш і ніби задихаєшся: в оповіданнях немає діалогів, а тематику можна означити коротким, прикрим «як люди виживали».
 
У попередніх книжках Сенцов був іншим. В «Оповіданнях» – світло-сентиментальним, у «Купите книгу – она смешная» – веселим, іронічним, сатиричним. А от «Маркетер» – мовби сіра стіна хрущовки: непробивно-безпросвітний. Збляклі вогники вікон у ній – історії про людей, що загубилися в житті, наївних у сподіваннях швидко розбагатіти і нещасних у неможливості реалізуватися за покликом серця. Хтось торгує псевдоліками й тішить надією тяжкохворих, хтось навчається на економіста, а бажає займатися творчістю. Хтось навісніє від невзаємного кохання. Хтось викладає в університеті й пиячить. Клаптики доль, зібрані під однією обкладинкою. Нічого нового, а все одно чимось зачіпає. Сірість завжди так робить. До речі, твори зовсім не про ув’язнення – в основі збірки життєві колізії самого автора та його знайомих ще з часів юності.
 
Книжка складається із двох частин, і перша – це переклад оповідань українською мовою. Переклад здійснив Сергій Осока. Друга частина – власне, оригінал. Цікаво порівняти обидві.
 
 
Оповідання – це жанр, який Олегові Сенцову неабияк личить. Лаконічність, зосередження на одному-двох персонажах, відкриті фінали, прозорий символізм, дозована афористичність – усе це є, воно знайоме з попередніх книжок.
 
 
Не можна сказати, що у збірці нема нічого, крім смутку. Де-не-де пробивається вже відома з авторського почерку іронія. Подеколи важко усміхнутися. Водночас раніше Олег Сенцов сипав жартами, мовби з міха, а в «Маркетері» все дозовано, вивірено. Хоча сама назва – комічна: «1993 рік. Я приїхав тоді з села поступати у Сімферопольський виш на маркетинг. Але ніхто з нас, студентів, не знав, на кого ми вчимося – слова «маркетолог» ще не існувало, тому ми називали себе «маркетерами». Отже, книжка іменується за професією, назви якої не було. Щось, що існувало, але не мало назви або назву мало неправильну, помилкову. «Маркетер» – це історія про великі помилки в житті маленьких людей. Часом непоправні.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage