0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Великі перипетії у маленькому місті: як «Поштова лихоманка» сколихнула весь Дискосвіт
Random
Террі Пратчетт – вже відома та визнана персона,чиї книги користуються популярністю у читачів зі всього світу. Українці – не виняток. За кілька років «Видавництво Старого Лева» переклало книжки з багатьох циклів «Дискосвіту». Останній і найменший розпочатий – цикл «Мокр фон Губперук», в якому вийшла перша частина «Поштова лихоманка» – іронічна, з гумором та потужною алюзією на речі, що знаходяться доволі далеко від фантастичних.
 
Хто такий Мокр фон Губперук?
 
Цей книжковий цикл Пратчетта розповідатиме про колишнього шахрая, який, хоч і обдурив пів (і навіть більше) світу, одначе жодного разу на його руках не було крові. Мокр фон Губперук мав загинути на гільйотині за чергове і наймасштабніше шахрайство. Однак Патрицій, правитель Анк-Морпорка, дає злодію останній шанс – розпочати нове життя на державній службі та відновити роботу місцевого поштамту.
 
До речі, зробити це вкрай важко, оскільки на ринку вже існують семафорні вежі, що надсилають листи швидше та зручніше. Як бачить читач, робота не під силу навіть спеціалісту – годі вже говорити про ексшахрая. Але, як і за усіма законами добрих книжок, Мокр береться до роботи, зважаючи на те, що загроза страти все ще висить над героєм.
 
Нетипова типовість
 
«Родзинка» Террі Пратчетта не стільки в сюжетах, скільки у стилі письменника. Фабула «Поштової лихоманки» доволі тривіальна: поганець перетворюється поступово на героя, але на його шляху стоїть справжній поганець, який намагається не дати Мокру відновити поштамт та використовує для цього усі можливі засоби: від залякувань та погроз до найманого вбивці.
 
Одначе, ми всі це неодноразово бачили, чи не так? Звичайно! Але люблять Пратчетта зовсім не за це.
 
Гумор – ось що тягне кожну з багатьох історій автора. Він добрий, але водночас й інтелектуальний. Смішне поєднується з відвертим чи сумним та набуває нових, небачених раніше форм. Читач може багато критикувати Пратчетта за лінійність та передбачуваність сюжету, але ніколи – за почуття гумору.
 
 
Нереальна реальність
 
У «Поштовій лихоманці» підняте ще й таке гостре питання, як кумівство та корупція. Таємні домовленості заможних та егоїстичних людей з товстими гаманцями, аби залишатися такими і надалі будь-якою ціною.
 
Пан Злотний, головний злодій та власник семафорних веж, у романі зображений як доволі реальна людина, яка є у кожному населеному пункті. Такий реалізм, домішаний до фентезі, уособлює інтелектуальну частину роману, яка точно зацікавить широку вибірку аудиторії.
 
Кому читати «Поштову лихоманку»
 
Фанатам Пратчетта
 
Будьте певні: роман не поступається іншим творам письменника, а в деяких аспектах – навіть кращий за сенсовими навантаженнями. Звичайно, гумору тут не так багато, як у циклах «Відьми» та «Смерть», але він може зачарувати іншим. В дечому він суміжний із позацикловим твором Пратчетта «Правда».
 
 
Новачкам у темі фентезі
 
Цикл «Мокр фон Губперук» не причаїв у собі великі пласти заклять, магії та фентезійних істот. Персонажі тут доволі зрозумілі пересічному, непідготовленому читачу. Але будьте готові зустрітися у «Поштовій лихоманці» з ґолемом та листами сторічної давнини, що вміють розмовляти.
 
Тим, хто прагне втекти від реальності
 
Реальність може гнітити. Це правда. Такі книжки, як ця, – добрі, смішні, але з натяком на глибину – виконують чудову роль антидепресантів. «Поштова лихоманка» бере читача за руку, веде довгими коридорами сторінок та сюжетних перипетій, аби той забув про усі проблеми і просто розслабився. Бо ж читання не завжди має бути серйозним, хіба не так?
 
Вам може бути цікаво
Знижка 20% на книги Жоеля Діккера!
Асєєв Станіслав
Гнутись, а не ламатись: історії про сильних жінок
Від гарячих точок до хутора Обирок: виходить книжка Валерія Пузіка!
Дебют Мілана Кундери: що трапляється, коли «Жарт» змінює долю?
Я бачив його живим, мертвим і знову живим
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати