Василь Зеленчук про «Антонича від А до Я»
29.12.2018
Рік тому, 29 грудня 2017 року, співтворці книжки «Антонич від А до Я» приїхали до «Видавництва Старого Лева», щоби побачити щойно привезені з друкарні найперші примірники цього видання, торкнутися його червінної обкладинки, погортати його кольорові сторінки, попередньо вдихнувши їхній свіжий запах.
За рік, що минув, ця книжка потрапила до багатьох родин і книгозбірень, в руки маленьких, юних і зрілих людей, які встигли оглянути і прочитати її, підписати та подарувати, і навіть сфотографуватися з нею. За рік, що минув, відбувалися презентації і майстер-класи. Розповіді і лекції. Інтерв’ю і принагідні розмови. Бесіди і зустрічі.
Потрапила ця книжка і до високогірних Карпат. Зі Львова її привіз собі Василь Зеленчук – поет і науковець, музейник і дримбар, вчитель, інтелектуал та колядник, криворівнянин і львів’янин водночас, словом – «світова людина».
Сидячи у Криворівні, – там, де свого часу з’їжджалися Франко і Леся, Хоткевич і Грушевський, Коцюбинський і Гнатюк, там, де зростав Вінценз і де жила Параска Плитка-Горицвіт, – Зеленчук не лише (нікому нічого не кажучи) набувся з червінним «Антоничем від А до Я», а одного разу просто взяв та й надіслав листа, заадресувавши його автору книжки Данилові Ільницькому. Сталося це на початку весни, у другий шевченківський день. Зайве й нагадувати, що Шевченко – попередник Антонича не лише у світі поезії, але й у серії «...від А до Я».
Не міняючи жодного слова, ділимося цим листом. Бо це таки справді цікаво: як гуцул відгукнувся про книжку, присвячену лемкові, і яку разом з колегами спорядив нащадок бойків.
Нехай цей лист буде не лише входженням у Новий рік з Антоничем (як і минулоріч), але й гарним сподіванням на весну – час, коли хочеться писати такі листи-тексти.
Критика
Доброго дня, Даниле! Трохи припізнився з відгуком про Антоничево-Ільницьку книгу. Зараз можу сказати, що прочитав її, не минаючи «ніже коми...» (хіба яка титла не проскочила під окуляри). І не знаю, чи аз недостойний маю на те право, та хочу сказати кілька слів, обізвавши їх страшним словом КРИТИКА.
«Отож рушаймо у мандрівку» (цитую Д. І.)
Сам Бог із лемківських саней благословив написання розгортки книги з літерою А. Про це, звичайно, потурбувався і батько майбутнього письменника, вибравши для родини таке прізвище (і нехай тут пробачить літера К). Для читача важливим завданням тут є читаючи «Автопортрет» поета «весняного похмілля» не дійти до божевілля, оскільки попереду надзвичайно багато цікавого матеріалу.
Оповита теплом родинного батьківського дому та чарами природи, серед яких поет побачив світ, пізнавав життя і черпав натхнення для творчості частина книги, позначена літерами Б, Н, Л («Це Львів, це місто є моє», – як відважно лемко мовив). Ґете стовідсотково мав рацію. Хочеться вірити, що пташки, які літають над батьківською хатою в Новиці, – то є горлиці. Бо як же без них у Горлицькому повіті... «Я вранці голос горлиці люблю...» (Ліна Костенко). Проситься до товариства (бути третьою) Літера Й. ЦеЙ вірниЙ послушниЙ і скромниЙ ратаЙ на творчіЙ ниві причаївся у пеЙзажах, без яких оЙ як складно «малювати словом». Іадрес а розташування Антоничевого помешкання на вулиці Городоцькій (пеЙзаж у вікні) поступово переходить у символічний образ вокзалу (двірця) та реальний образ Янівського цвинтаря (традиційні пункти призначення людських мандрівок) (В і Я).
Юна багатогранність Антонича показана літерами Г, Ж, К, Р, Х. Різножанрова література, малярство, критика, журнально-газетні публікації, робота в гуртках можуть мати успіх при відчутті гармонії та почутті гумору. І, звичайно, дуже багато справ вирішується у львівських каварнях. Зачекаймо, поки ранок Антонич використає для творення чергового шедевра, і можемо рушати з ним до каварні на горнятко чаю та, уявивши себе у казковому Чаргороді. відчувати повноту щастя (Ч, Щ).
...Щастя бути молодим. Доля розпорядилася так, що інакшого щастя Антонич не знав. Відома формула (Ф): «Найкращі роки студентські». Такими роками письменник обділений не був. Ґімназія, університет... Залишене ім’я для 231 аудиторії ЛНУ... Бурхливо-мудрі думки серед юнацтва та старших друзів... І, звичайно, незвичайний друг – кохана дівчина Ольга. «Мистецтво творять шал і розум» (Б. І. Антонич) (Д, Е, Ю).
А як не згадати про лемківські пісні, які, як душа УкраЇни, заховалася на книжковій розгортці з мапою нашої держави, і на крилах веселиків чи журавликів розносять «мовне чудо» по всіх усюдах.
Безперечним авторитетом для письменника був Шевченко (сьогоднішній день вміщує найбільше думок і спогадів про Тараса і його творчість – 10.03) (Ш).
Ім’я та обличчя митця заховане під численними образами його поезій: «Антонич був хрущем» (от хрущів у книзі не побачив), «Антонич теж звіря сумне і кучеряве»... І тесля – один із тих, які витесують зі срібла сани для Ясної Пані з Божим Дитям – це теж Антонич, якого стереже Сонце у крисані (це ще один сюжет, який пасував би (на думку критика) до книги (І, О, Т).
І хай цей сюжет буде містком до пізнання світогляду «закоханого в життя поганина». Батьківська наука, дотик до церковного життя з дитинства мали свій вплив на Антонича. Та його власні переконання – це присутність Бога у всьому сущому. Поєднання християнського і дохристиянського світоглядів найкраще відображено у назві поетичної збірки «Зелена євангелія», яка разом з іншими книгами автора, як земля на трьох китах, має міцну опору на «Трьох перстенях» (Є, З, И). Молитва до Бога при місячному світлі чи сонячному теплі, відшукування серед небесних світил нових образів для творіння поетичних перлин – це теж Антоничевий пантеїзм («І сонце, й місяць можуть жити в парі..» О! Ну тут вам скромності не позичати, пане критику).
Ось так непомітно завершується наша мандрівка сторінками книги «Антонич від А до Я», яка перед нами розкриває цілісний портрет (П) ВЕЛИКОГО ЛЕМКА.
Аж раптом із уже закритої книги лунає тоненький зойк. Та ж ми не догледіли м’якого знака. Ай-яй-яй!!! Не варте, пане критику, твоє писання і ламаного червінця у порівнянні з творчою працею Богдана Ігоря Антонича та працею людей, які скомпонували його життя і творчість «від А до Я», перед якими з поваги скидаю капелюха (перепрошую – крисаню (гуцульську)).
Василь Зеленчук
Криворівня
10 березня 2018 року
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно