У полоні духів, пліток та магічного реалізму
Бабкін Сергій
30.04.2018
Сім із половиною сотень сторінок майже повністю зітканих з ниток добірних пліток та в'їдливих пересудів від рідні, а також сусідів із прилеглих кварталів, про чарівну власницю кулінарної школи – таким бачиться роман бразильського письменника Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків». Книга розгортає світ, сповнений гіркоти фізичної зради, неприхованого чуттєвого еротизму, одвічного протистояння тілесного та духовного.
Одразу застережу, що не варто миттєво вмикати категоричного критика і поспішати таврувати книжку. Подивімося ширше і зізнаємося щиріше (хоч і дещо знехотя) — часто трапляється так, що наші життя і персональні історії невідворотно стають оповитими плітками та допитливим шепотінням усіх, хто навколо. Це те, з чим доводиться мати справу повсюдно. Плітки нас оточують, і, відповідно, як і все інше, з чого складається навколишнє середовище, формують і змінюють. Їм необов'язково безапеляційно довіряти чи вже надто перейматися, але так само від них нікуди не подітися і не втекти. На цьому й зійдемося.
Дія роману уродженця бразильського штату Баїя Жоржі Амаду, за його власним зізнанням, не могла би відбутися деінде, бо подібної автентичної атмосфери неможливо відтворити в жодній іншій місцині світу. І якраз тут, посеред площі Другого Липня, в столиці штату — місті Сальвадор, у самісінький розпал карнавалу абсолютно несподівано для всіх під ритми запальної самби обривається розгульно-фестивальне життя першого чоловіка дони Флори — Гульвіси. Життя, келих якого по вінця наповнений коктейлем із азартних ігор, задимлених нічних кабаре, прострочених боргових розписок, зваблень неповнолітніх учениць власної дружини та першокласних повій. Та все ж цю вибухову та несумісну з життям суміш увінчує жінка із «смарагдовим, сполоханим поглядом», яка «випромінює особливу тиху чарівність і ніжний спокій».
До теми. Купити книжку «Дона Флор та двоє її чоловіків»
Відбувши жалобу за чоловіком-розбишакою й не бажаючи втрачати цвіту та краси власної молодості, дона Флор відважується вийти заміж вдруге. Здається, що не лише найближчі подруги, а й всі містяни так чи інакше перейняті пошуком респектабельного нареченого для шанованої вдови. Головною героїнею спершу оволодіває потреба мати надійного чоловіка поруч себе, що швидко трансформується в жагуче та сороміцьке бажання. Хіть відбирає сон нашої дони, а в снах, що зрідка все-таки приходять, вона навіть дозволяє собі віддаватися за гроші в темних закутках Сальвадору. Безжальні марення. Зрештою, жінка, сяк-так оговтавшись, стає під вінець із успішним доктором фармакології Теодоро Мадурейрою. Спільний дім дійсно стає спільним гніздечком, а не кліткою, для дружини і тимчасовим пристанищем для невловимого чоловіка, як велося за часів Гульвіси. Невже happyend? Та ні, бо роман ще не дописано.
І в новому ідеалістичному житті жінки все ще витає образ першого чоловіка, на її бронзовій шкірі відчувається його дихання, а на кованому ліжку не вистачає колишньої пристрасті. Коли ж людині, як нашій героїні, бракує чогось дійсно важливого, вона намагається щосили заповнити цю порожнечу спогадами або мріями. І спогади, і мрії мають здатність матеріалізуватися, оживати, особливо, коли йдеться про жанр магічного реалізму та сповнену шаманських таємниць Латинську Америку. Навмисно обравши за дату своєрідної реінкарнації святкову вечерю з нагоди першої річниці шлюбу дони Флоріпедес і доктора Теодоро, ненаситний дух Гульвіси, видимий лише Флор, повернувся звідти, звідки не повертався ще ніхто. І тепер з небаченою доти силою безжально обпікає і крає душу й тіло земної дружини. Змушуючи приховувати принизливу, але водночас таку гірко-солодку таємницю, що збуджує, і протистояти спокусі зради законного та люблячого чоловіка з підступний духом.
Тож, вдатливий шаман Жоржі Амаду прирікає жінку на, здавалося би, невідворотне і безкінечне поневіряння. Та вона прудким рвучким рухом виривається з його нахабних письменницьких рук, щоб самостійно писати власну долю і обирати, з ким лишитися. Цей привілей вибору письменник лишив героїні та читачеві. А й справді: з ким?..
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно