0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Тоді я був просто Ульф: фантазія, уява й інші неперевершені дурниці Ульфа Старка
Random
Якби я була поважною літературознавицею, я би написала, що збірка оповідань «Тоді я був просто Ульф» — це глибоке дослідження природи художньої творчості.
 
Ірина Комаренець, Букмоль
 
Якби я була пересічною читачкою, я би сказала, що історії Ульфа Старка — дотепні, часто зворушливі та трохи сентиментальні.
 
Якби я була справжньою фанаткою класика шведського дитліту, я би радила всім-всім-всім негайно прочитати цей найчарівніший і найретельніший з усіх написаних опис дитячих років мого ідола.
 
У будь-якому разі я мала би рацію, адже цей невеликий стосик оповідань Ульфа Старка припаде до смаку читачам різного віку та з різним читацьким досвідом.
 
Передусім, мене втішило, як Старк елегантно оминає тиражовані багатьма дитячими письменниками та медіа стереотипи: разом із оповідачем ми поринаємо не в «щасливе дитинство», а в захопливу подорож, де діти переживають цілу гаму почуттів (від щастя, захоплення до обурення, жалю, хоті, злорадства, пихи) та поводяться, як усі «нормальні» люди, тобто радіють, жаліють себе, веселяться, обманюють, прикидаються, підглядають за симпатичними сусідками, потрапляють в халепи, виборсуються з них і вірять у нездійсненне.
 
Завдяки цьому персонажі видавалися мені ще більш щирими, «справжніми», ніби змальованими з мого власного дитинства, а у безліч ситуацій я впізнавала себе малою. Разом із Ульфом я раділа вдалим витівкам і сумувала, коли старший брат не хотів бавитися з ним, намагаючись, однак, не картати його за це (ок, у дитинстві я не була настільки шляхетною чи поблажливою). А в «Блакитній корові» було приємно поділяти радість оповідача, коли повертається його сувора стара вчителька, яка, на відміну від молоденької заміни, не потурала дитячим химерам і добре знала, що ніяких блакитних корів не буває. Списана один в один з моєї бабусі-вчительки української мови-директорки сільської школи. Чесно. Просто повірте мені. Більше немає нікого у цілому світі, окрім моєї суворої, мов криця, бабці й Ульфової вчительки, хто каже дітям: «Не пащекуй!». Анікогісінько.
 
Старк іронічно грається з міфом про «незайману» дитячу фантазію та її нічим не обмежений політ, змальовуючи багато дитячих екстраординарних витівок, зумовлених випадком чи заохоченням дорослих, як-от згадані блакитні корови, яких Ульф почав малювати, тому що загубив коричневий олівець, а продовжував увесь свій «модерний період», бо вони дуже сподобалися вчительці. Водночас оповідач часто вигадує химерні світи, коли почувається самотньо, невпевнено чи просто нудьгує. Тоді межа між реальністю та вигадкою стає майже невловною і для дитини, і для дорослого.
 
— Добре, — сказав тато. — Тоді намагайся завжди говорити правду.
— Гаразд, — пообіцяв я. — Мені цікаво лиш одне.
— Що саме? — усміхнувся тато.
— А що таке правда? — спитав я.
Попри настроєвість, ностальгійність оповідань Старка, їм не бракує майстерно виписаного сюжету, цікавого та несподіваного розвитку подій, а таке поєднання — на жаль, рідкість навіть у дитячій літературі. Автор любить збивати читачів із пантелику, кепкувати з нашої наївності. Не хотілося б багато спойлити, але чи повірите ви, що у «Жінці в короткому халатику» йдеться переважно про любов до книжок і зовсім трошки про звабливі жіночі форми? А ось, скажімо, «Не пишіть дурниць» змальовує жорстоке суперництво двох літературних геніїв (шкільного масштабу) за письменницьку славу та морозивні десерти. У фінальному герці сходяться майстерний плагіат і відчайдушна фантазія, а перемагає… суворий реалізм, на думку дорослих.
 
— Отак і пишіть! — сказав учитель. — Пишіть про те, що вам близьке. Пишіть про те, що ви пережили. Не пишіть дурниць! Зарубайте це собі на носі! Правда ж, ти любив того собаку?
— Так, — відповів я.
Ульф справді любив того собаку, хоча зроду його не мав. Але пес усе-таки був у нього, поки хлопець писав, бо він завжди про нього мріяв. Чи не було?
 
 
Вам може бути цікаво
Про «Вільнюський покер» і спільний досвід України і Литви
Залишатися звичайним: рецензія на книгу Саллі Руні «Нормальні люди»
Дитячі суботи у Львові!
Новинка «Куди і звідки» арт-студії «Аґрафка» розповість про рух, мандри та простір
«Я бачу, вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка. Уривок
Наталя Іваничук про переклад «Ріка» та «До музики»
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати