Таємниці такого звичайного незвичайного Адріана Моула
18.02.2014
Усім, хто все ще переконаний, що щоденники – це лише для дівчаток, просто необхідно прочитати «Таємний щоденник Адріана Моула» – перша книга із серії підліткових романів про Адріана Моула англійської письменнниці Сью Таунсенд. Хочеться одразу зазначити, написаний так, що, гортаючи його сторінки, про існування справжнього автора забуваєш зовсім.
Нотатки юного «інтелектуала» про життя і усе, що в ньому відбувається, або могло б відбуватися, та патетичні роздуми з приводу і без просто не можуть не зачаровувати своєю відвертістю, безпосередністю та легким трагізмом. Куди там стражданням молодого Вертера, коли на носі прищі і перші поцілунки, вдома – “божевільні” батьки, у школі – контрольні й хулігани, а серце крають заздрощі та ревнощі!
Українським тінейджерам неодмінно сподобається провести час у компанії з Адріаном Моулом, і байдуже, що він живе в Англії 80-х років (тобто, у квітні цього року йому мало б виповнитись сорок сім!), позаяк його таємний щоденник переконливо доводить: життя будь-якого підлітка у тринадцять-чотирнадціть років – це вир глобальних дилем, які дорослим навіть у найстрашніших снах не снились. Ви навіть не уявляєте, що таке соромитись ходити на людях поряд з безробітнім батьком, чого варта відсутність класнючого спортивного велосипеда, і до чого призводить бажати перефарбувати стіни своєї кімнати у чорний колір!
Сюжет книги – це історія не про злети і падіння (однак, їх там теж можна знайти вдосталь), а про те, як сприймають цей світ сучасні хлопчики, коли їм минає тринадцятий та чотирнадцятий рік, і за яких обставин у підліткових душах прокидаються інтелектуали, письменники, закохані романтики і бунтарі-радикали.
І, хоча з перших сторінок може скластись думка, ніби Адріан самозакоханий сноб і ніщо, крім власних проблем, його не переймає, поступово читач усвідомлює, що все далеко не так (який же егоїст, буде так опікуватись життям якогось пенсіонера?). У будь-якому випадку, Адріан Моул – дуже чутливий хлопчина, який усім переймається й усьому виносить свій суворий, але не непохитний, вердикт. Суспільство, політика, історія та література – на питання в усіх сферах життя він знайде слушну відповідь.
“Незамиленим” оком “іронічного циніка” Адріан запросто помічає такі речі, які залишаються прихованими від погляду дорослих, але з такою ж невимушеною легкістю вдається йому припускатись елементарних помилок у банальностях і робити надзвичайно кумедні висновки та безглузді вчинки.
Звісно, що українським підліткам англіський бекграунд 80-х років навряд чи буде зрозуміли повністю, утім, юні читачі добре вміють проводити цікаві паралелі.
Джерело: Вokmal
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно