«Танець недоумка» – це коли перетанцьовуєш страх
Дронь Артур
06.11.2020
ДИСКЛЕЙМЕР
В Ілларіона Павлюка є цікава здатність – експериментувати з літературними жанрами і робити в цих жанрах щось визначне. Спершу автор написав «Білий попіл», і українські читачі побачили один із кращих за останній час гостросюжетних містичних детективів. А у 2019 році «Видавництво Старого Лева» представило читачам нову книгу Ілларіона. Не схожу (від слова абсолютно) на попередній роман. Але знову книга не найпопулярнішого в Україні жанру. І знову дещо визначне. І знову захоплює та не відпускає. Одним словом, «Танець недоумка» – це фантастика. За жанром, до речі, теж.
СЛУХАЙ РИТМ, НЕДОУМКУ. ПОВТОРЮЙ РУХИ
У майбутньому всі схиблені на статистичному аналізі. Якщо у 2020 перед виходом з дому ми дивимось прогноз погоди та ймовірність опадів, то на Землі майбутнього, яку описав Ілларіон Павлюк, з телебачення можна дізнатись також прогноз смертності у Києві на ранок четверга. Скількох людей і з якою ймовірність цього дня зіб’є транспорт. Скільки киян помруть від серцевого нападу. Кожен день вас супроводжують відсотки і дробові числа, щоправда всі вони стосуються ваших шансів померти, а не вижити. Ну і скажіть тепер, що математика не згодиться в житті!
На думці у головного героя теж певне математичне відношення. Щоправда дещо страшніше, аніж прогноз на київський четвер. Із ймовірністю 50/50 Гілель Гіршевич захворіє на важке спадкове захворювання. У будь-який момент з 35 до 44 років він може повільно втрачати контроль над тілом. Його розум стрімко деградуватиме, а неконтрольовані рухи згодом стануть настільки сильними і хаотичними, що це призведе до «танцю недоумка», який він бачив в останні дні життя свого батька.
А ще Гіль безробітний уже кілька місяців. А ще у нього криза у стосунках із дружиною. А ще – борги-борги-борги. Чоловік не може знайти роботу і як слід забезпечити сім’ю. А думка про ймовірність стати недоумком зводить його з розуму: він стане тягарем для дружини і доньки аж до самої смерті. А потім вони взагалі залишаться самі.
Усі ці обставини стають для Гіля все виразнішими і чіткішими. Їх тривожний ритм заповнює його свідомість. Гіршевич слухає цей ритм і зливається з ним. Так починається великий танець.
ТЕПЕР ТАНЦЮЙ, НЕДОУМКУ, ТАНЦЮЙ!
Звук на повну гучність! Світло софітів на сцену!
Гіль приймає пропозицію «Корпусу конкістадорів» і відправляється на планету за сто шістдесят три тисячі (!) світлових років від Землі. Місія з мінімальним ризиком, а у разі нещасного випадку – величезна страхівка, яка дозволить дружині з донькою жити безбідно. Танець починається.
РАЗ-ДВА-ТРИ, РАЗ-ДВА-ТРИ
Місія прибуває на планету Іш-Чель. Гіль працює біологом, досліджує планету, спілкується з іншими конкістадорами. Особливо з Ірмою. Особливо, коли не бачить дружина.
РАЗ-ДВА-ТРИ, РАЗ-ДВА-ТРИ
Виявляється, на цій планеті існує речовина, яка лікує будь-які хвороби, в рази збільшує здатність до регенерації і може зробити практично безсмертним. Частина людей на місії починають її вживати і стають залежними. Та криється за цією речовиною щось значно і значно незрозуміліше.
РАЗ-ДВА-ПОВОРОТ (МАЛЕНЬКИЙ СПОЙЛЕР)
Місія не така вже й безпечна. Вся планета виявляється одним великим організмом, яка породжує небезпечних істот. Оживляє найбільші людські страхи. Поглинає померлих і робить їх своїми маріонетками. А в минулому керівників місії головний герой знаходить все нові й нові скелети...
ЦЕ СТРАХ. ВІН ТЕЖ ЗАПРОШУЄ ДО ТАНЦЮ
Бачили колись балет «Кармен. Соло» (хореографія Ролана Петі)? У перших хвилинах він дуже цікаво розвивається. Артист спочатку танцює посередині сцени і не потребує багато простору. Він захоплює глядачів, але поки вправляється практично на місці. Згодом «розтанцьовується» все більше і на дедалі більшому просторі. Танцює пристрасніше і експресивніше. Глядачі і далі в захопленні. А з часом артист танцює вже по всій сцені. Всім тілом. Він ніби й сам, а ніби має за партнера кожен квадратний метр сцени. І глядач може подумати: він узагалі знає, що танцює сам-один?
Щось подібне і в романі Павлюка. Гілель танцює впродовж всієї книги. Так, він говорить собі, що танець недоумка може настати тільки якщо чоловік захворіє і здеградує. Але натомість свій танець він уже почав. Спочатку на дуже маленькому просторі. У своїй голові. Танцює з тривогою, з передчуттям біди. Згодом – з сім’єю. Намагається перетанцювати свої проблеми, безробіття і кризу. А з часом балетмейстер Гіршевич робить па розміром у світлові роки і продовжує танець на іншій планеті.
Гіль переміщується по всій сцені. Він танцює з жінкою Ірмою, до якої наче щось відчуває, і не може зрозуміти теперішні почуття до дружини. Виконує дивні рухи навколо керівництва місії. Плавно танцює під стишену музику навколо цілого табору, коли дізнається про інопланетні наркотики. А коли помічає, що втрачає контроль над рукою і починається його хвороба, танцюристу просто зриває дах.
А читач може подумати: він узагалі знає, що танцює сам-один?
І саме тоді Гіль усвідомлює, хто є його головним партнером. Це страх. Він теж запрошує до танцю. І запрошує ще з далекого дитинства. Запрошує і, не чекаючи відповіді, починає вести у танці. Але тільки тепер головний герой починає це розуміти.
Це одна з головних порушених Павлюком тем. Тема страху. Як наглядніше розповісти про страхи, якщо не оживити їх і поставити поруч з людиною? Якщо не змусити їх разом танцювати? Це водночас і найцікавіше в книзі. Коли люди зустрічаються віч-на-віч зі своїми найбільшими страхами. Коли страх їх паралізує, а розум спонукає рухатись далі. Практично неможливо читати це і не думати про свої найбільші кошмари. Не проєктувати на себе поведінку героїв. Як би я повівся, якби побачив просто перед собою уособлення всього для мене найстрашнішого?
Танцювати зі страхом найважче. Страх сковує всі рухи. Він тримає тебе закляклим. Але танець недоумка – це коли намагаєшся перетанцювати страх.
ТІ, ХТО ТАНЦЮВАЛИ РАЗОМ ІЗ ПАВЛЮКОМ
У книг Ілларіона Павлюка є ще одна особливість – вони дуже красиві. Як «Білий попіл», так і «Танець недоумка» та нову книгу «Я бачу, вас цікавить пітьма» «Видавництво Старого Лева «зробило надзвичайно гарними.
Обкладинку «Танцю...» створив Назар Гайдучик. На ній зображено шолом скафандра і дві постаті, у яких впізнається головний герой з донькою, а на звороті розміщено відгуки про книгу. Майкл Щур, Олександр Положинський, Дорж Бату і Михайло Бриних діляться своїми враженнями від роману Павлюка, і ви можете прочитати їх іще до того, як візьметесь за сам твір.
Великий вклад у якість видання зробив також перекладач Ростислав Мельників. Ілларіон Павлюк пише російською, але принципово видає книги українською мовою. Тому робота перекладача дуже важлива для сприйняття книги читачами. Як перекладачеві «Білого Попелу» Михайлові Бриниху, так і Ростиславові Мельникову читачі завдячують тим, як виглядає текст у кінцевому варіанті.
КОЛИ СВІТЛО НА СЦЕНІ ГАСНЕ
Ось ви дивились балет, і він щойно закінчився. Це одна з найкращих митей у театрах. Ця секунда між тим, як закінчили танцювати, і тим, як глядачі почали аплодувати. Коли ви ще не відійшли і не відпустили. Коли за долю секунди мусите зрозуміти, що Великий Танець закінчився. Насолодитись цим міжчассям. І тоді почати аплодувати.
Таке ж міжчасся варто зловити й у «Танці недоумка». Ви прочитаєте велику за обсягом книгу. Серйозну за змістом, гостру за сюжетом, легку за стилем і дуже важливу за піднятими темами. І тоді вона закінчиться. А ви ще не відпустите. Надто експресивним був танець. Надто довгим. Надто невтомно танцювався. І наче він іще був у розпалі, і ви не могли відірватись, а недоумок вже віддихується. І дивиться на вас в очікуванні. А ви ловите міжчасся. І готуєтесь аплодувати.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно