Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Кравцова Оксана
Сила слова – для пошуку ідеального міста
Random
Людина народжується в певний час і в певному місці. Росте, мужніє, вливається в людський потік, плинний, змінний… Для більшості комфортним середовищем для життя стає місто, яке також трансформується, переживає добрі й погані часи, набуває щораз інших барв, залежить від того, яку роль обере мешканець – примножувача здобутого чи руйнівника.
 
Про нього так мало пишуть, хоча на його вулицях вирує стільки подій, інтриг, сюжетів… А скільки історій ховають стіни кожного! Якби воно вміло говорити! Часто трансляторами прихованого (а інколи й вигаданого) стають письменники.
 
Саме про місто як квінтесенцію світового буття пише Маркіян Прохасько. Дебютна книга автора під назвою «Нестримна сила води» вміщує дев’ять оповідань, кожне з яких – окремий урбаністичний малюнок, інколи особистий і правдивий, інколи фантасмагоричний, багатовимірний, альтернативний, але кожен зорієнтований на пошук персонально ідеального.
 
Розпочинає збірку твір під назвою «Львівське море». До нього вельми би пасували слова з вірша Мар’яни Савки, вміщеного в книгу поезій «Листи з Литви / Листи зі Львова»:
 
Я часом фантазую, ніби Львів –
Портове місто. Чайки над причалом.
І кораблі з омріяних країв
У гавань запливають величаво…
 
Ця розповідь присвячена мариністичній мрії про Львів, причому вона із серії «Що було би, якби…». Якби було Смарагдове море, якби був порт, якби… на прибережних ринках велася жвава торгівля, в пансіонатах відпочивали письменники, самітники й закохані, на яких чекали б «запаси фарб і чорнила, паперу і пергаменту, колекції платівок та полиці книжок», й усе натякало б на «інтелектуальність й аскетизм». Завдяки нанизуванню ознак, описів автор занурює читача в припортову дійсність, яка тут стосується Львова. Вельми тепла проза, де слова мають відтінок ультрамарину.
 
 
Наступне оповідання – «Нестримна сила води» – про те, що все перетікає, змінюється. Якщо зруйнувати місто й потім відбудувати, то воно буде зовсім іншим. Водночас печально, коли такі урбаністичні оази стандартизують, знеособлюють. Ліричний герой в цім прозовім фрагменті має в голові образ свого ідеального міста, який уособлений в будинку (добротному, зі своїм характером). Його герой прагне захистити. Проте водночас мовить, що не треба вдаватися в надмірну ностальгію. Усього дорогого не врятуєш, однак «хай у маленькому акваріумі спогадів зберігається пам'ять про те, як було, як нема, як могло би бути».
 
Слово не стріла, а глибше ранить. Або позбавляє життя. «Словесна долина» – детективна оповідь про вбивство жінки лексемою «мораль». Граф де Вербум – власник Словесної долини, де видобувають буквяну руду, – прагне допомогти слідству. Це оповідання про альтернативні міські реалії прагне показати вагу мовленого й того, що думки треба втілювати правильно.
 
«Ключ-місто: відмичка для простору і часу» – герой цього оповідання ніколи не був за межами власного міста. Він роздумує про пошук ідеального. Прагне глянути ззовні, вийти за межі. Йому вдається подолати часопростір, пройти сім вимірів (сім досконалих типів міст), що нашаровувались на його особистість, щоб зрозуміти: усього отримати все ж не можна. Потрібно обирати: «дім – це минуле, що тягне до себе, чи мрія – незвідане й солодке майбутнє».
 
«Місто» – мабуть, найбільший за обсягом текст, який поєднав фрагменти вражень і відчуттів, кольорів, запахів, пов’язаних із містом. Твір фантазійний. Ми знайомимося з кольорівниками, які дбають про фарби, людьми, що відповідають за збір ароматів; зупиняємося на вуличці Ностальгійній; дізнаємося про Карту всього захованого; блукаємо міськими лабіринтами. Деколи здається, що «місто як істота – змінює настрій». І йому вельми хочеться затишку.
 
 
«Мікросвіт» – п’ять химерних урбаністичних споглядальних і настроєвих мікроконтекстів.
 
«На околиці часу» – оповідання, у якому мовиться про одне місто, одне помешкання, двійко мандрівників у часі, які шукають сенс буття. Вони розуміють, що «людям властиво любити місця, які не дуже міняються». Також усвідомлюють, що їхнім сенсом, мабуть, є можливість бути поруч.
 
«Прохідний двір» – оповідь старого чоловіка рідним про його життя. Ми дізнаємося про те, що місто може асоціюватися з домом, а ще неймовірну історію, як один квартал стає затишним урбаністичним куточком, сповненим чарів, центром, «еліксиром міста: містом у місті, самодостатнім містом».
 
«Найдавніший світ» – текст-праоснова про ієрархію людей, котрі перебувають у вічному пошуку та прагнуть самопізнання.
 
Наприкінці зазначу, хай як це дивно би не звучало, але колористика «Нестримної сили води» наштовхнула мене на бажання передивитися атмосферні фільми («Амелі», «Патерсон»), певні теми породили потребу переглянути філософську анімацію «Дім із маленьких кубиків», а фантазійність – прагнення перечитати казки про Синдбада-мореплавця, усі пригодницькі романи Жуля Верна, повісті «Старий і море» й «Маленький принц». Можливо, спричинилася образність прози. Мабуть, недарма Олександр Бойченко, модеруючи презентацію книги в Чернівцях, говорив про описовість, яка доволі поетична. Вельми хороший знак, коли творчість змушує думати та спонукає до дії.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage