Марія Литвин, Казкарка

Це довгоочікувана книжка – український переклад повістини «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» пролежав у видавничих шухлядах 20 років. І вийшов друком саме до приїзду автора в Україну: зустрічі з Ульфом Старком відбудуться 20 та 21 квітня на Книжковому Арсеналі.

Свята простота – так би я назвала те зерно, з якого зросли повісті «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» та «Моя сестра – ангел», які ввійшли до книжки. У першій хлопчики йдуть до притулку для старих не з якихось високих милосердних міркувань – просто в Ульфа є дідусь, який дарує гроші й пригощає кавою, а в Берри немає. От вони його й знаходять, одразу ж поставивши старенького перед фактом усіх своїх очікувань про каву, гроші й що там ще їм належить як онукам.

А далі розгортається дивовижна історія про дружбу самотнього чоловіка і двох хлопчиків, у якій все, як і завжди в житті, виявляється трохи не таким, як очікувалося. Бо варто людям відкритися один перед одним – і змінюються всі. «Зароблені» за відвідини дідуся гроші хлопчики витрачають йому ж на подарунок, а той День народження – вочевидь, придуманий дідусем на втіху «онукам», – стає для нього самого фатальним: хворе серце не витримує емоційних навантажень поїдання черешень на дереві в чужому саду. Але ж були ті кілька днів життя на повну силу!

І що лишилося? Пам’ять. Хай у набутому «онуками» вмінні свистати улюблену мелодію коханої дружини чи пускати повітряного змія.

Я зараз читаю книжку Жана Ваньє «Дорога додому» (К., Дух і літера, 2015), яка повністю присвячена темі відкритості перед іншими, спілкування, сопричастя як взаємозбагачення одне одного. Це доволі містка праця, що послідовно, крок за кроком розглядає перешкоди у спілкуванні людей із різних соціальних світів та способи їх подолання. Тим часом Ульф Старк передав цей досвід у невеличкій повістині так блискуче просто, як вдається долати перешкоди лише дітям.

Кажуть, у Швеції щороку на Різдво показують фільм, знятий за цим твором. «Зворушлива історія, написана з теплим гумором, ненав’язливо й тонко навчає дітей бути добрими, чуйними і милосердними. Власне, навіть не навчає. Вона просто дає їм змогу відчути, що таке добро, чуйність та милосердя насправді. Ця розповідь проймає до глибини душі навіть черствих, байдужих та егоїстичних», – пише перекладачка повісті Галина Кирпа.

У повісті «Моя сестра – ангел» хлопчик обирає собі досить несподіваного «уявного друга» – ненароджену старшу сестру. Він спілкується з нею, ділиться думками, враженнями, а щоб хоч трошки показати їй своє життя… перевдягається в біляву дівчинку: обличчя ж однак у них спільне. І як тут опишеш, про що ця історія? Потрібне сопричастя.