Страхи та принади Чорного Лісу
17.11.2016
Віра Агеєва, ВВС Україна
Рецензія члена журі Книга року ВВС Віри Агеєвої на книгу "Сузір'я курки" Софіі Андрухович та Мар'яни Прохасько. Самотність можна долати по-різному. Бабуся Марія не почувається покинутою у своїй хаті на горі, бо в неї є курка Марічка. Вони й поговорити можуть, і допомогти одна одній у скруті. А коли треба для чогось спуститися вниз, до людей, то не завжди легкий і безпечний шлях долають також разом.
До того ж обидві шанують свободу і ніколи не нав’язують своїх рішень та уподобань. Гірські люди вміють цінувати спочутливість та солідарність, інакше годі вижити у світі, який зображено майже що доіндустріальним. Коли живеш сама самотою посеред лісу чи на горі, людською приязню треба особливо дорожити. Щось у цій розповіді належить історії, щось сучасності, а щось міфові.
Піти до страшного Чорного Лісу, де можна зустріти навіть ведмедевзів та вовчузянців, не кажучи вже про звичайних ведмедів і вовків, бабусю якраз і змушує тривога за сусіда. Хворого пана Кулінського годі вилікувати без помічних трав, які ростуть лише на Найвищій Полонині. А в лісі – як у лісі, та ще зачарованому: провалюєшся у яму, мерзнеш, приходить страшна рись із жовтими очима і…
До теми. Купити книгу "Сузір'я Курки"
Тут закони реалістичної розповіді (недарма навіть поїзд "Львів – Рахів" на одній ілюстрації з’являється!) поступаються казковому очудненню. Тож рись, неабияк злякавши і літню жінку, і її курку (не певна, чи малих читачів, яким адресовано текст), виявляється не вбивцею, а рятувальницею. Приручена лісниковою донькою, вона допомагає вибратися на поверхню, а згодом навіть возить на собі Марічку. І лікарські трави у лісниковій хаті знаходяться, і лелеку дівчинка з бабусею рятують, розігнавши голіруч зграю знавіснілих вовків. Усе складається добре, Орисі якраз і бракувало весь час такої доброї, лагідної бабусі, тож вони швидко потоваришували. Коли живеш сама самотою посеред лісу чи на горі, людською приязню треба особливо дорожити.
Та хіба у мільйонному місті ми не страждаємо часом так само від браку співчуття й розуміння?
Ця книжка може сподобатися навіть тим, хто не вміє читати, бо ілюстрації Мар’яни Прохасько такі виразні, що переймаєшся симпатією до бабусі в квітчастій хустці.
Орися її приміряла, а гості дала вдягнути свою шапку. Бабуся не виглядала в ній аж так гарно. Але все ж новий досвід. Подорож до Чорного Лісу зрештою закінчилася щасливо. Отже, і казка, і реалізм, і міф, і навіть філософські узагальнення. От тільки рівновагу між умінням серйозно ставитися до несерйозних речей та несерйозно ставитися до справ серйозних у "Сузір’ї Курки" все ж трохи порушено. Малим читачам не завжди хочеться перейматися проблемами дорослих.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно