Сміх крізь сльози: чому «Г’юстоне, у нас проблеми» змушує дочитувати себе до останньої сторінки?
Старовойт Тоня
06.09.2020
Як часто ви читаєте дійсно легке, але водночас доволі насичене читво? До того ж на цілих 740 сторінок? Власне, це мій перший літературний досвід читання таких історій, що ніби і голублять, але разом із тим немов дають важкий удар в живіт, встати після нього непросто. Але давайте з початку.
«Г’юстоне, у нас проблеми» – роман польської письменниці Катажини Ґрохолі. За своє життя жінка встигла попрацювати багато де, перш ніж стати письменницею: і акторкою, і машиністкою, і санітаркою, і консультанткою у шлюбній агенції. Словом, досвід було звідки брати для написання захопливих історій. Однак роман не є дебютом авторки, що бачиться вже з перших розділів.
Структура тексту спланована дуже грамотно: невеликі за обсягом розділи, динамічні діалоги та такі собі «гачки», що змушують продовжувати читати розповідь далі. Але ж про що власне книжка із такою промовистою назвою на честь космічної місії «Аполлон-13»?
Єремія – невдаха
Розповідь об’ємного роману зосереджена на тридцятирічному поляку Єремії. Так його, до речі, назвала мама. А ще вона любить собаку та свого сина. Першого, так вже сталося, трохи більше. Однак другий не надто жаліється на це.
Кілька років тому Єремія мав доволі великі шанси стати видатним режисером. Його дебютний фільм «Липа» відзначили престижною премією. Але один інцидент змусив кар’єрні перспективи чоловіка вмить зникнути. Тому тепер він ремонтує старі телевізори та антени, а ще сумує за минулим. І Мартою.
Марта – колишня Єремії. Йому щиро боляче від їхнього розлучення, адже герой сподівався будувати із нею родину. Словом, на початку роману Ґрохоля викидає усіх тузів, аби показати, який таки Єремія невдаха.
Чи так триватиме вічно?
Ні, всього 740 сторінок. Загалом, історія балансує на межі між минулим та теперішнім. Катажина Ґрохоля вдало вплітає флешбеки героя із минулого, аби змалювати його психологічний портрет та розповісти про минуле Єремії. А воно, вже повірте, не залишить вас байдужими.
На фоні доволі трагічних та прикрих подій у житті героя (розлучення із коханою, втрати роботи мрії та щоденних не надто приємних курйозів) авторка знаходить багато комічного. Власне, на цьому балансі і збудовано твір. Але чи вартує він прочитання?
Три причини прочитати «Г’юстоне, у нас проблеми»
Гумор
Для мене розуміння комічного доволі специфічне. Добрий гумор часто є нудним. Чорний – бридким. А британський – дивним. Однак цей роман поєднав у собі дещо більше за ці стандарти: тут відчувається душа та аромат ситкомів. Згадайте «Друзів» та «Як я зустрів вашу маму», додайте до них дещицю американських комедій, а потім трохи драми – рецепт «Г’юстоне, у нас проблеми» створено.
Польський гумор схожий на український, як і самі ситуації. Тому не потрібно ґуґлити британські жарти та їхнє пояснення – усе зрозуміло та смішно.
Мораль
Здавалося б, у кожній книжці має бути сенс та заклик до дій. У цьому романі не буде заклику, але й винести корисні буденні поради можливо. Це стосується і стосунків, і кар’єри, і навіть рутинних аспектів. Враховуючи те, що книжка читається легко, вхопити основні сенсові навантаження не важко. Але ж як корисно для мізків!
Відпочинок
Усім треба відпочивати від складної літератури. А ще, звичайно, – від буденного життя. Так, Єремія лажає інколи серйозно, однак цей досвід героя є дійсно крутим прикладом легкого ситуативного гумору, що допомагає розслабитися після важкого дня.
До речі, питання до авторки все ж залишається одне – чому ж книжка називається «Гюстоне, у нас проблеми», оскільки жодних Г’юстонів із проблемами тут не було. Можливо, Ґрохоля вирішила лишити інтригу для читачів. Тоді можна хоробро видумувати власні версії саме такої назви.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно