Щоб бути вільним ельфом…
02.09.2015
Якщо ви почнете читати книжку Наталі Малетич з кінця, тобто з оповідання, яке дало назву усій добірці підліткових історій, то ризикуєте передчасно розшифрувати таємницю Ельфа. Адже для того, аби звільнити Ельфа з лабіринту нечесного і нещирого світу, він має залишатися протягом усього читання інтригою… Тобто заворожувати маленьких принців, кожен із яких є в душі «шерлок-холмсом», та чарівних юних леді, що мріють стати бетховенськими «Елізами». Бо коли і ти, врешті-решт, знайдеш «Щоденник Ельфа» під паркетною дошкою, то відкриєш для себе дивовижну планету цих загадкових істот – планету, на якій «свято першого снігу» триває вічно… А сніжинки – це і є вирвані сторінки з їхніх щоденників, які Наталі Малетич вдалося зібрати в неймовірно притягальну книжку про шкільні будні й свята, перші захоплення та розчарування юних героїв, зі справжніми карнавалами, детективними пригодами і навіть маніяками та садистами. Але в кожній історії теплим південним вітерцем є незмінні чари першого кохання, що подібне до поцілунку в око чи до півподиху, коли забуваєш ти, що вмієш дихати, бо воно надихає і відганяє холодний страх…
Звісно, дівчачих історій у цьому щоденникові більше, а саме – дванадцять. Це й не дивно, адже прихованим співавтором книжки можна вважати Наталчину доню Вікторію, якій цю добірку й присвячено. Інші сім історій – хлоп’ячі, вони, зазвичай, коротші, а оповідач не завжди має ім’я, але «і в цьому є сенс»! Сенс у випробуваннях дружбою, у ламанні стереотипів про беззахисних «ботаніків» та бездушних «садистів».
Усі герої книжки, – а це, переважно, підлітки 11–14 років, – подібні до ельфів або за зовнішністю (за вухами, наприклад), або за своєю життєвою позицією та способом мислення: вони не мають часу, щоб зареєструватися «ВКонтакте», однак бездоганно виконують Бетховена, слухають «Океан Ельзи» та «Плач Єремії», адже їм у дитинстві замість казок читали давньогрецькі міфи, їх зворушують вірші Богдани Матіяш. А, попри те, вони цілком звичайні діти перехідного віку, які часто дрімають на уроках, симулюючи уважність, чи легко пропускають заняття через поганий настрій або власні плани, ходять на побачення до незнайомців із соцмереж, взагалі хочуть здаватися старшими, незалежними і стильними, а тому ніяковіють, коли змушені носити окуляри… І хоч трохи сумніваєшся, чи в дівчинки, яка мріє змінити окуляри на лінзи, не буде нових проблем під час снігових ігор, і чи може бути реальною в нашій країні історія, яка трапилася у піцерії, однак загалом оповіді Наталі Малетич є щирими та переконливими, змушують задуматися навіть дорослих.
…Насправді таємницю Ельфа ховають від людських очей ангели («Людські вуха – ембріони янгольських крил» В. Голобородько). І щоб її зрозуміти, потрібно, принаймні, знати Поттерівського вільного ельфа Добі та історію «Братів Лев’яче Серце» Астрід Лінгрен, які зустрілися у прекрасній країні Нангіялі. І тоді Ельф тобі обов’язково допоможе знайти вихід із скрутного становища чи незрозумілої ситуації, коли «усе шкереберть». Він просто підкине тобі нитку Аріадни з підказкою, як вийти з лабіринту гніву та непорозуміння. Тому що Ельф не вміє гніватися! І допомагає друзям помиритися, знайти вихід у прикрих ситуаціях, родичам досягти консенсусу під час вибору імені для новонародженої дитини, однокласників вчить прощати й співчувати, батькам розуміти потреби дітей, а дітям – страхи своїх батьків…
Окремої уваги заслуговує неперевершений Наталин гумор, який мені дечим нагадує Селінджера (напр., «Ех, уміє моя мама гарно сказати – древні греки хай сховаються», «Першого січня, коли надворі ще недуже людно, бо всі вилежують боки після нічних святкувань…»). Однак справжнім шедевром є, на мою думку, просто «вибухонебезпечна» характеристика однієї вчительки: «Надія Несторівна – креативна вчителька, та я сподіваюся, що наступного разу вона не притягне з зоокутка змій, аби продемонструвати нам, яка на вигляд Медуза Горгона» (!).
Насамкінець, не можна не відзначити ілюстраційного мистецтва подружжя Нечаєвських, які своїми анотованими малюночками на початку кожного оповідання зробили не багато й не мало, а з ельфа – людину.
Книжки, які згадує (відкрито чи приховано) на сторінках свого щоденника Ельф і за якими можна формувати відповідні полиці домашньої бібліотеки підлітка:
- «Дон Кіхот» Сервантеса, «Пригоди Шерлока Холмса» Артура Конан Дойла, давньогрецькі міфи;
- «Фізика майбутнього» Мічіо Кайку;
- «Дівчата закохані», «Щоденник Трейсі Бікер» Вілсон Джаклін, твори Марка Леві, «Буба» Барбари Космовської, книги Джоан Роулінг про Гаррі Поттера, «Оскар і Рожева Пані» Еріка Еммануеля Шмітта, «Брати Лев’яче Серце» Астрід Ліндґрен;
- «Твої улюблені пси та інші звірі» Богдани Матіяш, «Теплі історії до кави» Надійки Гербіш.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно