0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Щасливі люди…» долають життєві перешкоди й кохають!
Random
Саме такі книжки варто читати холодними зимовими вечорами, сидячи в теплому ліжку вдома чи за столиком у затишній кав’ярні. Обов’язково, щоб поруч була кава. І не скажу, що у романі «Закохані в книжки не сплять на самоті» Аньєс Мартен-Люган  ідеться про щось пов’язане з цією холодною порою року, але зазвичай саме взимку людині найбільше потрібна підтримка, а також віра у те, що впоратися зі складнощами можна.
 
Для початку розповіді про головну героїню книги пасують слова з вірша Наталки Білоцерківець:
 
«Моє серце зламалося. Так я цю повість почну…»
Діана – власниця кав’ярні «Щасливі люди читають книжки і п’ють каву». Має вірного друга Фелікса, який потроху допомагає їй оговтатися від втрати чоловіка Колена та маленької донечки Клари. Жінці поступово стає краще. Особливо допомогла поїздка до містечка Малларанні, що в Ірландії, де вона зустріла хороших людей (Еббі, Джека, Джудіту) і, мабуть, кохання (Едварда)… Хоча зі своїми почуттями Діані визначитися поки що важко. Вона зосереджується на роботі й пошуку можливостей знову тішитися життям.
 
Кожного дня «Щасливі люди…» раді новим візитерам, які можуть не лише почастуватися смачною кавою, а й піти додому з приємною душі книгою. Діана мовить: «Я хотіла консультувати читачів, щоб вони могли обрати собі книжку до вподоби і не соромитися свого вибору. І не мало б значення, чи то серйозна книга, відзначена літературною премією, чи бульварне чтиво, важливо тільки одне: щоб відвідувачі читали те, що їм хочеться, й не думали, що їх осуджують за той вибір». Справи справами... Поза ними у повсякденному житті їй досі важко спілкуватися з чужими дітьми, робити спроби довіритися новому чоловікові.
 
Врешті зустрічається той, що намагається наблизитися (Олів’є):
 
«– Кави?
– Здається, вона робить щасливим…
– Чай теж.
– Ні, кава буде якраз».
 
Зауважу, що чоловічі персонажі тут доволі ідеалізовані. Вельми контрастні ззовні й за характером, але однаково галантні та турботливі. У головної героїні начебто зав’язуються стосунки. Проте минуле випадково знову з’являється в її житті. Діана починає пригадувати дні в Ірландії, дорогих людей, чоловіка, взаємини з яким можуть описати рядки зі згаданого раніше вірша:
 
«Як раніше весною з тобою любилися ми!
Сигарети і кашель, самотність і тугу зими,
Як таємну розпусту, скидала збентежена шкіра!»
Зрештою, з ким жінка буде коханою, хто допоможе їй зцілитися, яка нова надія засяє на її життєвому горизонті, читач дізнається, коли насолоджуватиметься «Закоханими в книжки…». Я ж ще хочу звернути увагу на чудовий, сповнений українського колориту, переклад, який з французької мови на українську здійснив Леонід Кононович. Трапляються слова: горізнач (лежачи на спині), горопаха (бідолаха), лобуряка, костомаха (для називання смерті), голубитися (лексема, пов’язана зі стосунками між закоханими), запізналися (познайомилися), маламурити (пожадливо їсти). Наявна велика кількість фразеологізмів: блукати попасом (щодо думок), водити козу, бити байдики, втерти маку, дивитися мов на писане яйце, кара божа, спати як після маківки, сама як палець тощо.
 
Для мене цей роман щодо змістової композиції дещо схожий на книги Ніколаса Спаркса. Читати його легко та приємно. З історії вийшов би хороший романтичний фільм. 
 
Жінки знайдуть у «Закоханих в книжки…» настанови стосовно того, як виходити з важких ситуацій, а чоловіки зауважать, якого ставлення хотілося би кожній жінці. Адже треба дбати не лише про своє задоволення. Якщо є бажання отримувати, то необхідно й віддавати.
 
Почала я з того, що цей роман пасує насамперед для зимового читання й особливо для тих, хто потребує хоч якоїсь схеми чи механізму для подолання труднощів. Та додам ще кілька слів, щоб підкреслити важливість читання, зокрема такої романтично-реабілітаційної прози. Кожен з нас живе своїм життям. Книги допомагають розширити світоглядні межі, привідкривають завісу того, як мислять інші люди, що вони відчувають. Ми вчимося співпереживанню. І насамкінець, як у цьому конкретному випадку (на прикладі Діани), розумінню того, що між життєвою зручністю та почуттям треба обирати друге.
 
Вам може бути цікаво
Даруємо знижку на дві книжки тижня: «Фелікс Австрія» та «Галицькі смаколики»
Актор, поліцейський, інспектор, друг, психіатр – тобто вчитель
Три химерні книги, із якими варто познайомитися на карантині
Відомі фіналісти Міжнародної Букерівської премії 2020
Обличчя зі шрамами: «Амадока» Софії Андрухович
Диваки, зануди, генії: найцікавіші факти з життя світових класиків. Частина 2
stary_lev Стежити
дописів читачів