«Сезонні» пригоди двох мишенят
Содомора Христина
17.06.2015
Ервін Мозер знаний як австрійський дитячий письменник та ілюстратор, автор понад ста (!) книжок. Декотрі з них ставали лауреатами престижних дитячих та юнацьких премій у Німеччині, Австрії та навіть в Японії. Мозер став дитячим автором 2000-го року, а у 2013-му отримав Золоту почесну відзнаку Відня. Серед його книжок є серія текстів про непосидющих мишенят Мануеля і Діді. Цього року «Видавництво Старого Лева» вперше переклало українською одну з них – «Мануель і Діді. Велика книга маленьких мишачих пригод» (написану німецькою мовою 1987 року).
Морозна зима чи спекотне літо не завадять мишенятам вигадувати та втілювати у реальність оригінальні винаходи, розважатися та веселитися. Їхнє життя – це суцільні авантюри, винахідницькі затії, котрі мають щасливе завершення. Мануель і Діді знають, як урізноманітнити свою сіру буденність, як прикрасити одноманітність днів.
Це книжка історій «сезонних» пригод двох мишенят та їхніх друзів і випадкових знайомих: їжака, борсука, лиса, ведмедя, зайця, водяного щура, курки, коника-стрибунця, ворони, орла і навіть снігової людини.
Мишенята спільні у ненаситному бажанні пригод. Відрізняються хіба тим, що Мануель постійно вигадує щось для розваги, а Діді допомагає у реалізації його ідей. І хоча їхні витівки виглядають дуже простими, але їх не можна назвати примітивними. Тут чудово пасує загальновідома істина, що все геніальне – просте. Мишачі задуми напрочуд оригінальні та творчі. У простих речах вони знаходять невичерпний потенціал цікавого їх застосування. Все для того, аби не нудьгувати, аби життя не перетворювалося на сіре мишаче існування.
На сторінках книжки Мануель і Діді влаштують маленьким читачам не один так званий «лікбез». Як із гриба зробити чудову парасольку від сонця та дощу, м’який матрац чи навіть вітрильник; як із курячого пір’я змайструвати пернатого дракона; як напитися виноградного соку не зриваючи грона, як із печива збудувати будинок, як надійно сховатися від дощу і багато іншого.
Весною мишам доводиться пережити повінь у бочці та буревій у летючому капелюсі. Вони влаштовують яблуневий цвітопад для їжака, який сумує за снігом; сплять у трояндових пахощах. Мишенята сповнені оптимізму навіть у найбезнадійніших ситуаціях. Тож не біда, що «разом із медом мухи об’їли все Мануелеве хутерко! То пусте, адже й так спекотно. А хутерко скоро знову відросте».
Влітку вони засмагають на квітах, їдять мед, літають, плавають та ночують просто неба.
Восени Мануель і Діді веселяться на тюбику-батуті, аж допоки з нього не вилізе рожева «змія»; натрапляють на могутній річковий дух та страшних осінніх польових примар; облаштовують собі затишне місце в дуплі та в шатрі з листя.
Взимку мишенята відправляються в гори на пошуки снігової людини, аби почастувати її яблуками, катаються на гарбузових санях, пригощають сиром гірських мишей. Оригінальним способом маленьким мишенятам вдається навіть налякати ведмедя.
Одна з історій вирізняється повчальним змістом. Так, у «Веселці» Мануель шукав під землею скарб, натомість натрапив на Діді. Висновок логічний – друг і є тим справжнім скарбом: «Діді-бо цінніший за скриню із золотом!»
Історії розповідаються у теперішньому часі. Вони прості та короткі, але це не позбавляє інтриги та азарту в змісті написаного. Тексти Мозера дотепні та цікаві, часто трапляються несподівані сюжетні повороти, достатньо й певної напруги та непередбачуваності. Автор пише лаконічно про головне, не розпорошуючись на зайві деталі та роз’яснення.
Тексти із малюнками в книжці нагадують діафільми – на кожній сторінці лише по 2-3 речення, що ілюструються. Але текст не є лише в ролі підписів чи коментарів до малюнків. Він є самодостатнім та цікавим. Важливо, що шрифт тексту доволі великий, тому маленькі читачі-початківці самі можуть сміливо братися за цю книжку. Зображення теж прості, але чітко передають характер тексту.
Важливо, що історії розвивають дитячу фантазію та нешаблонне мислення. Мишенята своїми чудернацькими витівками показують, чого тільки не понавигадуєш із простих речей, що завжди поруч.
Оскільки це «велика книга пригод», то вона не може мати 20-30 сторінок. Тому автор вдало поєднав стиль та форму. По формату це справжня велика книга для дітей – аж на 180 сторінок.
І, звісно ж, неможливо не зробити комплімент якісній роботі «Видавництва Старого Лева», завдяки чому україномовну пригодницьку мишачу книжку приємно брати до рук та гортати.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно