0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Село повертається в літературу. Але це вже не райський куточок
Random
Олег КОЦАРЕВ, Texty.org.uaІлюстрація - Космос українського села очима художника Андрія Єрмоленка.
 
Це не плаксива ностальгія спілчанських авторів, які півжиття тікали з села, а потім півжиття за ним тужили. Це сентиментальні спогади міської дитини, яка приїздить до родичів "на літо". І описує як ідилічні моменти, так і печерний жах пострадянської провінції.
 
Прозова новинка від «Видавництва Старого Лева», книжка «Нічні купання в серпні» Сергія Осоки, судячи з назви, добре пасує саме до читання пізнього літа.
 
Cправа не лише в назві. B цій збірці оповідань і новел, міцно переплетених між собою, так багато дитинства і юності, відпочинку, втечі з буденного життя в простір, близький до природи...
 
Далеко не завжди, щоправда, цей простір ідилічний.
 
Сергій Осока дотепер був відомий як поет. Мабуть, найзнаніший полтавський поет так званого «покоління двотисячників», автор доволі вишуканої лірики.
 
А нині після полтавської поезії надходить час полтавської прози.
 
Село – але серце не одпочине
 
«Нічні купання в серпні» - це образ українського села пострадянської доби, дев’яностих і двотисячних років.
 
Образ, поданий через призму спогадів хлопця, що регулярно приїздив туди до родичів, до діда з бабою і прабаби. З відповідними різноманітними сюжетами.
 
Наприклад, про перше кохання і перший сексуальний досвід.
 
Про святкування Різдва.
 
Про зневажених усіма «сільських диваків».
 
Про долю доброї та чулої лікарки в провінційному середовищі, котра для всіх залишається чужою, «жидовкою».
 
Про специфічну атмосферу риболовлі.
 
Про вмирання старих людей, умирання старих реалій.
 
Про невблаганний рух часу, особливо болісно відчутний у вузькому просторі села.
 
Звичайно, ці сюжети й тематика будуть дуже знайомими та впізнаваними для якнайширшого українського читача, зокрема міського.
 
Величезна кількість міських дітей проводили й проводять канікули в родичів у селі.
 
 «Нічні купання в серпні» будуть для них чудовою нагодою пригадати свої відчуття, порівняти враження, знову побачити світанок над річкою, знову допомагати на городі, гратися в саду, а за кілька років уже й пити самогон із «друзями на літо».
 
Чи це не нова ідеалізація села? Повернення в літературу мотивів, що були списані вже в двадцятому столітті та лишалися на спілчанських марґінесах?
 
І так, і ні.
 
Справді, частина оповідань Сергія Осоки залишають дуже романтичне й ідилічне враження – типовий «дитячий рай».
 
Але в інших текстах (і це утворює цікаве чергування) письменник не менш ефектно зобразив усі провінційні жахіття: скажений алкоголізм, замкнутість, безкультур’я, пасивність, тиск громади на будь-який вияв індивідуальності, деструктивні закам’янілі звичаї, морок родинного життя більшості селян, зубожіння (в першу чергу "самоорганізаційне") та багато іншого.
 
Тут, знову ж таки, повний перелік не потрібен - абсолютна більшість читачів з ходу самі його продовжать, спираючись на власні враження.
 
І як в «ідилічних» оповіданнях автор часом трохи передає куті меду, так і в «негативних» творах відчай іноді виявляється занадто концентрованим.
 
Культурологія в оповіданнях
 
B цьому сенсі «Нічні купання в серпні» набувають і соціально-критичного відтінку - щоправда, на рівні констатації факту.
 
Часом ці спостереження досить наївні. З іншого боку, якби Осока глибше занурився в аналіз на тему "хто винен і що робити", це могло негативно позначитися на художньому рівні його тексту – відверто настроєвого, емоційного.
Є і цікавий культурологічний аспект.
 
Письменник уважно описує, як елементи старої народної сільської культури взаємодіють із реаліями двадцять першого століття.
 
Його трактування такої взаємодії, на щастя, не вкладається в штамповані формули на зразок меморіальних плачів за «великою давньою культурою, що гине в нас на очах» чи натхненних маніфестів про «старий мотлох зникає, і слава Богу».
 
Сергій Осока показує, як культурні форми то занепадають, то відроджуються, переосмислюються, розбавляються, проявляються по-новому.
 
Як занехаяна, здавалося, назавжди хата раптом оживляється новими мешканцями.
 
Як відкинуті поколінням дітей артефакти - на кшталт рушників чи грамофонів - раптом починають викликати інтерес в онуків.
 
Подібно до річки, котра, сьогодні повноводна, завтра може зарости, замулитись і «вмерти», а післязавтра знову покаже свої води та характер (річка, до речі, один із наскрізних, потужних і багатозначних образів книжки).
 
Умовно міське й сільське тут повсякчас переплітається, утворюючи гібриди, десь дикуваті, а десь цікаві.
 
Що ж, таке розуміння співвідношення «модерної» й «традиційної» культури Сергієм Осокою видається дуже навіть зваженим і конструктивним.
 
Цей кут спостереження за сучасною Україною може бути вельми пізнавальним.
 
Новий сентименталізм
 
Оповідання «Нічних купань у серпні» з точки зору стилістики можна поділити на дві групи.
 
Перша – підкреслено сюжетні, розповідні, прості й прозорі історії. Найчастіше вони описують курйозні, драматичні, «зовнішньо» виразні колізії.
 
Друга – більш «орнаментальні» твори, з вигадливим ритмом, фонетичними іграми та іншими формальними цікавинками.
 
Вони нерідко стосуються більш архетипних та символічних речей, як-от смерть, любов, боротьба поколінь (зокрема й боротьба з «нав’язаним батьком» - вітчимом).
 
Обидві ці групи щедро «приперчено» діалектом.
 
 
Картина з серії "Село" полтавської художниці Наталії Корф-Іванюк
 
Як я вже писав, Сергій Осока – уродженець Полтавщини, відповідно, його книжка насичена саме полтавським мовним колоритом. Або, беручи ширше, центрально-українським лівобережним.
 
Тут і суто діалектні речі, й особливий місцевий суржик, і відповідний молодіжний жаргон.
Актуалізація саме центрально-українських культурних і мовних реалій, як на мене, річ надзвичайно важлива сьогодні, коли за розмовами про Схід і Захід багато хто забуває про інші частини нашої країни, зокрема про Центр – по-справжньому стрижневий і визначальний регіон.
Книжка Сергія Осоки талановито засвідчує дві характерні тенденції сучасної літератури.
 
Перша – це увага до приватної історії. Нагадаю, більшість героїв «Нічних купань у серпні» є близькими чи далекими родичами оповідача.
 
Саме детально знані й ще детальніше відчуті родинні сюжети стають вдячним матеріалом для побудови узагальненіших картин.
 
Другу тенденцію можна умовно назвати «новим сентименталізмом». Бо ця проза надзвичайно активно працює з емоціями, регулярно натискає на особливо чутливі місця і сфери, а нерідко й б’є читача нижче пояса.
 
Як і будь-який сентименталізм, цей не завжди та не в усьому добре знає міру. Зате вже точно жоден читач не зможе поскаржитися на брак гострих переживань.
 
Ризикну припустити, що надалі ці тенденції, можливо, посилюватимуться. А «Нічні купання у серпні» матимуть чимало послідовників.
 
 
Вам може бути цікаво
Галина Вдовиченко та 36 і 6 котів їдуть у Київ!
Осіння читанка: 7 нових книжок для молодших школярів
Роман Клочко презентує «Домівку для минулого» у Львові
«Франческа…» – супергероїня, сила якої – ті, хто поруч
Уривок із книги «Іван і Феба» Оксани Луцишиної
Богдана Бондар проведе майстер-клас з малювання у Києві
stary_lev Стежити
дописів читачів