«RECвізити. Антологія письменницьких голосів» - життєпис української літератури
20.07.2016
Олег Коцарев, Критика
Тетяна Терен. RECвізити. Антологія письменницьких голосів - Львів : Видавництво Старого Лева, 2015.
У двотомнику журналістки культурної тематики Тетяни Терен зібрано розмови із сучасними українськими письменниками різних поколінь, подані у вигляді монологів. У першому томі героями є Юрій Андрухович, Віра Вовк, Леся Воронина, Василь Голобородько, Лариса Денисенко, Анатолій Дімаров, Іван Дзюба, Іван Драч, Сергій Жадан, Оксана Забужко. У другому — Юрій Іздрик, Ігор Калинець, Маріанна Кіяновська, Іван Малкович, Юрій Мушкетик, Дмитро Павличко, Галина Пагутяк, Тарас Прохасько, Ірен Роздобудько, Юрій Щербак. Набір не вичерпно репрезентативний (це було би складно), але розмаїтий і дає стереоскопічну картину.
У розмовах із письменниками обов’язково згадано біографічні моменти, розповіді про важливі життєві вузли. Неодмінно йдеться і про інших письменників — тих, які вплинули на творчість, із ким приятелювалося чи приятелюється, які викликають критичну реакцію тощо. Скажімо, цікаво буде дізнатись (а для багатьох це виявиться несподіванкою) про прихильність Оксани Забужко до поетки-шістдесятниці Ірини Жиленко. І взагалі, про поділ на «костенківок» і «жиленківок», який існував серед читачок у другій половині ХХ століття. І коли дистанційованість Забужко від «костенківок» очевидна, то симпатія до камерної, сентиментальної, підкреслено природної поезії Жиленко такою очевидною не є. Принагідно кажучи, важливо, що Оксана Забужко привертає увагу до цієї поетки, підкреслює її недооціненість.
Так само, певно ж, багато хто зверне увагу на перипетії взаємин між «постшістдесятниками», на які натякає Василь Голобородько. Чи на той факт, що Сергій Жадан свого часу пройнявся творчістю Миколи Вінграновського, відвідавши один із його виступів, і відтоді Вінграновський є одним із його улюблених авторів. Натомість про творчість покоління поетів-«двотисячників», яких часто асоціюють саме з його спадщиною, Жадан відгукується критично.
Співрозмовники Тетяни Терен чимало говорять про письмо, його труднощі та радощі, робочі моменти, на кшталт того, що Іван Драч неодмінно редаґує вірші, які не сподобалися його дружині, хоч би вони були до вподоби решті читачів. Письменники намагаються дати уявлення про свою життєву філософію, наприклад, Юрій Андрухович вибудовує конструкцію довкола понять «карма» і «співпереживання».
Безсумнівно, важливим і жвавим елементом книжки є життєві історії, побутові курйози, а їх письменники зазвичай запам’ятовують добре й багато. Скажімо, Віра Вовк розповіла, як у молодості хотіла влаштуватися прибиральницею в одного професора у Бразилії. Та коли висловила захоплення його бібліотекою, професор обурився й сказав, що шукає прибиральницю, а не співрозмовницю на літературні теми, і відмовив дівчині в роботі. Юрій Андрухович поділився кумедним випадком, як вони з дружиною вирішили освятити квартиру (ефектна риса до портрета постмодерного письменника), а в результаті священик змусив їх узяти церковний шлюб.
У приготуванні книжки «RECвізити», вочевидь, було два шляхи: подати її у формі монологів письменників чи сформувати як інтерв’ю. Головна перевага обраного монологічного варіянта — цілісність викладу матеріялу. Із другого боку, якби розмови було відтворено як інтерв’ю, це додало б розмаїтости й краще показало б емоції, темперамент письменників. У кожному разі, книжка Тетяни Терен — важлива, історична. І не лише для сьогоднішніх прихильників сучасних українських письменників, але й для майбутніх дослідників, яких цікавитимуть контексти, історії, спогади та просто слова, манера літераторів.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно