Пригоди Моцарта у Нью-Йорку
Крисюк Тетяна
03.07.2020
«Життя чомусь влаштоване так, що завжди хтось один жертвує чимось заради іншого. І не завжди той, заради кого жертвують, це оцінює».
Моцарт помирає. Помирає «на піку слави і визнання». Але замість того, щоб опинитися у чистилищі чи куди там зазвичай потрапляють люди після смерті, він опинився в «Сіті». За вікном – Нью-Йорк, шосте грудня 2018 року… Пригоди Моцарта починаються.
Нове життя Моцарта розпочинається із поліцейського відділку. Там його мають за рядженого туриста, який, вочевидь, не дійшов додому після костюмованої вечірки. Моцарт не розмовляє англійською – це ускладнює ситуацію. Але поява перекладачки заплутує її ще більше. Моцарт представився Моцартом.
- Як ваше повне ім’я?- Йоган Хризостом Вольфганг Амадеус Моцарт, син Леопольда і Анни Марії Моцарт, уродженої Пертл із Зальцбурґа. Народився через місяць після Різдва 1756 року.
Він сказав правду. Але хіба сучасний житель мегаполіса повірить, що перед ним стоїть Моцарт? Той самий Моцарт, який віддав Богу душу 5 грудня 1791 року. За вікном, на хвилиночку, ХХІ століття, а не XVIII.
Моцарта беруть на кпини. І лише місіс Біркін, психіатриня із сорокарічним стажем, констатувала, що він «при здоровому глузді і ясній пам’яті».
У Нью-Йорку Моцарт нікого не знає, крім перекладачки-офіціантки Стейсі, яка його прихистила, забезпечила їжею та типовим нью-йоркським одягом. Ходити містом у перуці з буклями, камзолі з бежевого оксамиту та кюлотах – не найкраща ідея (хоча в цьому щось є). Попри те, що Моцарт перебуває у чужому для нього середовищі, він поводиться сміливо й розкуто. Композитор жартує, блукає містом, знайомиться із сусідкою Стейсі. І навіть влаштовує імпровізований концерт в Юніон-сквер.
«Було видно, що слухачі з перших рядів тут уже давно – дехто сидів на розкладних стільцях, дехто – на підстелених картонних коробках. У декого були пледи й навіть ковдри. Тут і там стояли коробки з піцою. Багато слухачів знімали концерт на телефони або стрімили в соцмережах. Позад Моцарта стояла одна камера на штативі, попереду, за інструментом – друга».
Щоразу, коли Моцарт чує музику, він простує до неї, забувши про все на світі. А якщо грає, то грає так чуттєво і професійно, що й час зупиняється, аби послухати його гру.
Поступово композитор знаходить друзів і навіть роботу. Але туга за дружиною та дітьми його не полишає. Моцарт хоче повернутися додому, але й гадки не має як це зробити.
Одного дня він зустрічає пані, котра в минулому житті створювала одяг і вчила людей одягатися. Вона сказала Моцарту дещо важливе, додавши: «Можливо, у вашому минулому житті є те, що ви б не хотіли повторювати в цьому».
Поряд із композитором знаходиться Стейсі. Вона ж Станіслава Олександрівна Незгода. Нью-Йорк – мрія її життя, яка здійснилася, але не так, як дівчині того хотілося. Тепер вона нелегальна емігрантка з України і за сумісництвом поліційний інформатор…
Чому дівчину одразу не здали імміграційній поліції та чи повернувся Моцарт додому? Відповіді на ці запитання вам доведеться шукати самотужки на сторінках роману. Написаний він легкою мовою, приправлений добрим гумором, сленговими слівцями, цікавими історичними даними – не занудьгуєте.
Маленький спойлер: будуть сльози, буде музика, буде щастя.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно