«Прокрастинація», або витончене мистецтво відкладати справи на потім
Кізима Олеся
24.12.2018
Мабуть, багато-хто знає старий-добрий жарт про українських заробітчан. Мовляв, приїхали, день за днем минає, а вони й за холодну воду не беруться, безжурно кажучи: «То ся зробить!». От працедавці й дивуються, хто ж той загадковий роботяга – Тося, – котрого так чекають українці-прокрастинатори. Але для мене прокрастинація, як така, асоціюється, щонайперше, з... іспанціями, адже поживши певний час в Іспанії, відразу вивчила ще одне їхнє улюблене слово, поруч із сієста та фієста. Це – вічне mañana, тобто «завтра», або, простіше кажучи, навіщо робити сьогодні те, що можна відкласти й на завтра?
Два життя особистого та професійного досвіду
«Ми знаємо прокрастинацію вздовж і впоперек: у нас було багато недоспаних за роботою ночей, ми роками билися над докторськими дисертаціями, платили штрафи за перевищення терміну сплати податків і вигадували витончені пояснення на роботі за затримки (розповідь про те, що в сім'ї хтось помер, – наш найбільш показовий приклад)», – не без гумору звертаються до читача у передмові книги «Прокрастинація» авторки – психологи Джейн Б. Бурка та Ленора М. Юен. Їхня дослідницька робота розпочалась ще у 1979 році, коли в Консультаційному центрі при Каліфорнійському університеті в Берклі створили першу програму групової терапії для студентів-прокрастинаторів: хоч боротьба кожної людини була унікальною, все ж одні й ті самі шаблони і теми постійно повторювались. У першій спільній книзі «Прокрастинація», що вийшла у 1983 році, дослідниці визначили прокрастинацію як проблему ставлення людини до самої себе, котра відображає хитке відчуття самооцінки. Чверть століття подальших клінічних спостережень, найновіших даних з царини нейронауки, поведінкової економіки та інших джерел, а також наявність результатів тривалих досліджень зумовили появу оновленого видання «Прокрастинації», в якому наголошується: проблема самоцінності ґрунтується на вмінні приймати свою біологію, свою історію, свої обставини і численні обмеження людської природи.
Зробити сьогодні VS відкласти на завтра
Слово «прокрастинація» виникло у результаті поєднання двох латинських слів: «pro», що означає «для», та «crastinus» – «завтра». Цікаво, що ще у стародавніх єгиптян було два слова, котрі можна перекласти як «прокрастинувати». «Одне використовували для означення корисної звички уникати непотрібної роботи та імпульсивних дій, заощаджуючи так енергію. Інше ж позначало шкідливу звичку лінуватися робити те, що необхідно для виживання, наприклад відкладати оранку полів тоді, коли це слід зробити відповідно до циклу розливання Нілу». З плином тисячоліть, у зв'язку з технологічним прогресом, проблема прокрастинації набула ще більшого розмаху і, на жаль, продовжує зростати. На сьогодні найпотужнішою причиною навмисного затягування часу є засилля необмеженої та легкодоступної інформації, причому цілодобової і практично будь-де. Варто додати, що проблема прокрастинації має комплексну природу: особисті психологічні, поведінкові та емоційні особливості тісно переплітаються із соціальними, культурними та технологічними чинниками, з біологічними та неврологічними схильностями, а також із загальнолюдськими тенденціями.
Чи така страшна прокрастинація, як про неї кажуть?
Один із учасників першої групи прокрастинації у Каліфорнійському університеті в Берклі порівняв прокрастинацію з кульбабою: вириваючи її, втішаєш себе, що позбувся бур'яну, та потім з'ясовується, що у неї глибоченне коріння і вона проростає знову.
Чому ми навмисно затягуємо час? Емоційне коріння прокрастинації – таке ж глибоке та заплутане, як у кульбаби, і включає наші почуття, спогади, страхи, надії, мрії, сумніви й тиск, які ми переживаємо, хоча багато прокрастинаторів навіть не усвідомлює всього, що відбувається всередині, адже використовують прокрастинацію для уникнення неприємних відчуттів. Ще одним коренем прокрастинації є складні відносини прокрастинатора з часом: час сприймається як супротивник, якого треба перемогти, перегнати або пережити, що ще більше підливає оливи у вогонь прокрастинації.
Як боротися з прокрастинацією? Вивчивши основи власної схильності відкладати справи на потім та застосовуючи на практиці техніки подолання прокрастинації, які радять Джейн Б. Бурка та Ленора М. Юен у цій книзі. Також слід пам'ятати, що припинити прокрастинацію – це ще не означає стати щасливим. Адже можна (і потрібно!) вміти любити свій сад – навіть коли в ньому є кілька кульбаб.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно