Познайомитися з екскаватором Екою і врятувати планету
Дронь Артур
31.08.2021
У житті кожного є стільки історій, що вистачить на цілу книжку. Навіть екскаватор може розповісти про безліч пригод! Принаймні такий балакучий, як герой нової дитячої книги «Е-е-есторії екскаватора Еки». Написаний Вікторією Амеліною та намальований Олександром Шатохіним, Ека хоче познайомитися із маленькими читачами і розповісти їм декілька неймовірних е-е-есторій.
ЕКА, КОВШ І ДІТИ
Отож, хто такий Ека? Його дуже легко впізнати. Якщо зустрінете колись, то одразу знатимете, що це саме він, а не який-небудь інший екскаватор. Бо Ека хоч і виглядає, як і всі його механічні родичі, та має одну особливість. Він дуже-дуже (надзвичайно) балакучий. А ще, трохи сором’язливий, тож усі розповіді починає протяжним «Е-е-е..». Власне, тому їх і назвали «е-е-есторіями».
А розповідей цих у Еки справді безліч. У які тільки пригоди він не потрапляв! Якось цьому маленькому екскаватору так сподобалась одна зірка, то він зняв її з неба, уявляєте? Що тоді почалося! Через цю витівку науковці-астронавти підняли усіх на вуха і взялися з’ясовувати, куди ділась зірка. А коли Ека повернув її на небо, то поставив не на те місце, і замість Великої Ведмедиці над Землею виникло… сузір’я Екскаватора!
Хоча складно сказати, коли Ека приніс більше клопоту: під час цієї витівки з зорями чи тоді, коли через нього майже закінчилось море. Так-так, вам не почулося. Непосидючий екскаватор вичерпав своїм ковшем стільки води, що аж пароплав тривожно загудів! Над хвилями виднілись спини китів, а із підводного човна визирнув спантеличений чоловік у військовій формі.
А він — наш непосидючий металевий друг — хотів лише потішити дітей на пляжі та заповнити водою всі їхні відерця, мисочки та порожні пляшки. Зрештою, одна з дітей Еку й урятувала. На щастя, поруч із ним завжди опиняються добрі та розумні дітки, які допомагають вийти із ситуації.
І тут до мене підійшла дівчинка Оля й впевнено мовила:
— Еко, все можна виправити. Будь ласка, скажи дітям, нехай виливають воду назад у море.
Ну звісно! Так і треба вчинити. Діти почали виливати воду назад у море. Дехто з малюків навіть вилив до моря свій улюблений яблучний сік. Дітям для моря нічого не шкода!
ВИГАДАЙ І РОЗМАЛЮЙ!
«Е-е-есторії екскаватора Еки» розклали на полицях книжкових магазинів цього літа. Велика і яскрава книга Вікторії Амеліної неодмінно захопить читачів цікавими історіями, але не лише текст робить це видання таким привабливим для дітей. Книжка також неймовірно красиво проілюстрована художником Олександром Шатохіним. Саме він створив обкладинку видання та намалював ілюстрації до кожної із пригод Еки.
У цій книжці екскаватор Ека розповідає про дев’ять своїх пригод, а наприкінці пропонує кожному читачеві придумати свою е-е-есторію. Він дає поради, як це зробити, і показує спеціальні сторінки, на яких дитина може цю історію записати і зробити свою книжку унікальною.
Вигадати е-е-есторію про Еку, тобто про мене, доволі просто. Я завжди зачерпую щось не те. Наприклад, зірку чи скелет динозавра. Або зачерпую чогось занадто багато. Наприклад, землі чи моря. Але завжди поруч є той, хто не лякається, думає та підказує мені, як усе виправити. Іноді це навіть я сам. У твоїй е-е-есторії це можеш бути ти або твої друзі.
До речі, ці останні сторінки Олександр Шатохін розмалював численними веселими малюнками і зробив це так, ніби вони створені дитиною. Як розповів сам художник, спеціально робив це лівою рукою. І, звісно ж, залишив достатньо місця, аби маленький читач чи читачка могли не лише написати е-е-есторію, а й домалювати щось своє!
ПРОЧИТАТИ КНИЖКУ І ВРЯТУВАТИ ПЛАНЕТУ
У кожній історії Вікторії Амеліної є важлива особливість. Ека не лише розповідає про якусь веселу пригоду, а й говорить дітям, як важливо дбати про довкілля, допомагати іншим та робити добрі справи.
Коли екскаватор відправився по лід для морозива і прихопив на свій ковш майже цілу Антарктиду, то згодом розповів читачам про важливість існування льодовиків. Коли зачерпнув стільки землі, що наша планета стала схожою на надкушене яблуко, то після цієї пригоди розказав, якою неймовірно красивою є наша планета.
У всіх е-е-есторіях завжди є така важлива складова, завдяки якій діти краще розумітимуть, що потрібно берегти довкілля і дбати про природу. Не дарма ж у кожній ситуації Еці допомагають дітлахи. Всі історії екскаватора закінчуються тим, що саме діти рятують і його, і цілий світ. Якщо в самих е-е-есторіях, можливо, і є трішки художнього домислу від такого талановитого оповідача як Ека, то цей головний посил — більш ніж правдивий. Кожен із нас повинен любити місце, в якому живе, піклуватися і дбати про нього. Саме від людей залежить майбутнє планети, доля морів та всіх його мешканців, існування льодовиків та щастя інших людей. А коли варто навчитися турботі про планету, як не в дитинстві? Добре, коли дітки виростають із розумінням того, що живуть у чудовому світі, який можна зробити іще кращим. І добре, що є такий кмітливий екскаватор, який про все це їм розкаже.
У музеї працює Софійчина мама. І всім, хто, як я, хотів би врятувати бодай одного динозавра, вона пояснює: динозаврів рятувати запізно. Але інших тварин — тигрів і тхорів, африканських слонів і зубрів, китів та видр — рятувати саме час. Інакше вони теж можуть зникнути з нашої планети. І в майбутньому тільки екскаватори й натикатимуться на них — ну, тобто на їхні скелети.Софіка каже, що вона, коли виросте, обов’язково придумає, як зробити так, аби тварини не вимирали.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно