0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
«Пожертва на світло» - дивний плід
Random
Вірші Мірека Боднара – як туманне повітря – ним треба звикнути дихати. Так само вони схожі на дивний плід, якого ніколи раніше не куштував, від чого він спершу здається дивним, але з кожним разом смак стає все виразнішим, повнішим, аж поки відмовитись від нього стає непросто. Так, прочитавши декілька віршів, виникає глибинне бажання прочитати всю книгу відразу, не даючи текстам вистигнути в пам’яті.
 
У поезіях Мірека – надзвичайно багато світла, якоїсь світлої туги, повний цикл якої можна пережити, мабуть, лиш у постійних змінах маршрутів та незмінних повернень додому, до себе. І його нова збірка – «Пожертва на світло» («Видавництво Старого Лева», 2014) – вміщений у книгу простір, зігрітий думками, спогадами, речами, смаками і звуками, безліччю усіляких важливих дрібниць.
 
…місто сьогодні приймає паломника, що повернувся додому.
Він тепер знає, де стоїть те дерево,
до якого райським птахом душа його прилітає.
…останній мій яскравий спогад з тих часів
і повернення додому
і виноград і спокій і млосна втома
і наша з тобою спільна домівка…
 
Найбільше торкає Мірекова щирість, відвертість. Вона відбувається у його віршах так природньо, як із розрізаного навпіл яблука випадають насінини, як із настанням холодів починає тоншати повітря. Він не видумує собі дійсність, він пише про її істинну, яка часом набуває для нього ознак святості:
 
Ще залишаються святі речі:
дрова, яблука в траві, ранковий туман, тиша…
…Ні з яким іншим осіннім запахом
не сплутаєш цей запах кінця жовтня і початку листопада,
пори, коли найгостріше відчуваєш – все довкола порожнеча,
та і сам ти порожнеча.,
 
Особливо відчутній віршовий нерв у тих віршах Мірека, де окрім нього з’являється «вона». Його ніжність межує з внутрішніми істериками, а трепет зі сміливим викликом. І все одно йому вдається втримати наповнений своїми відчуттями глек, витримати перепади атмосферного тиску любові:
 
…я не бачив сліз твоїх хоч і знав що ти плачеш
але що я мав робити в ті жорстокі миті
коли обертався у жінку
і сидів змертвілий годинами
і дивився на тебе втомленим поглядом?
…роздягайся повністю
скинь з себе невинність
скинь з себе серйозність
дівчинко…
…Якби я був вічний, я б мучився вічно,
якби ти була воском, я був би свічкою,
якби ти була водосховищем, я був би греблею,
якби я був Адамом, я б не віддав одне з своїх ребер.
 
Останній хрестоносець останнього хрестового походу, як називає себе автор у одному з віршів, приносить свої пожертви на світло, які можна довго переглядати, пере- чи недооцінювати, шукати коди й підтексти, а можна просто читати і насолоджуватись, як останнім теплим повітрям одного з осінніх днів.
 
…Сиджу, приглядаюсь, чекаю осені, що
затре всі сліди, затре пам’ять про мене
померлого, який народжується знов і знов.
 
Book blog 
Вам може бути цікаво
Одеська книгарня-кав`ярня Старого Лева не працюватиме 8-11 червня
Онлайн-презентація збірки Анни Малігон «Розарій»
Купуй книжки – отримуй каву у подарунок!
Тест. Неуки, бунтівники та інші генії. Як добре ми їх знаємо?
«Острови поміж течій». Де твоя хоробрість, рибалко?
Джуді Муді - детектив
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати