Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Повість двох міст
Random
Оксана Лущевська від початку поставила собі непросте завдання – розказати повість «Інший дім» з двох точок зору, вустами двох оповідачів: 10-річної Полі та її старшого брата Арчі. Короткі розділи книги, що, замість заголовку, мають ім’я наратора, чергуються: Поля-Артем-Поля-Артем, а події у них, часом повторювані, ми бачимо крізь дві призми.
 
Метафору, яка є назвою повісті, добре використано і розкрито у тексті. З одного боку, йдеться про новий, інший дім матері Полі й Артема, яка, поїхавши працювати до Америки, залишилася там жити, вийшла заміж і, як дізнаються герої усередині книги, незабаром матиме також нову дитину. З другого боку, чимало уваги приділено «старій» оселі, де живуть Поля й Артем з батьком: їхній дім дуже змінився через мамин від’їзд, став немовби іншим, чужим спершу і справді своїм – укінці книги. Своїм, бо обидва герої обирають його свідомо, зважено і самостійно, принаймні, на це натякає фінал.
 
Певною мірою двома полюсами видаються два далекі міста – Київ і Піттсбурґ, які зближаються і віддаляються для читача залежно від бачення та відчуттів персонажів, які їх пов’язують. По один бік скайпу – київська Троєщина, часом небезпечна та майже не відома її корінним мешканцям Полі й Арчі, з другого – листівки і окраси американського Піттсбурґа. Тішить, що «Інший дім» – міський текст, який, хоча лише злегка окреслює обидва місця, близький сучасному читачеві. Адже навіть тому, хто живе в одному з тисячі інших українських чи американських міст і містечок, значно цікавіше читати про ці два, ніж про українське село, яке ще подеколи існує винятково у дитячих книжках.
Персонажі «Іншого дому» також користуються комп’ютерами, інтернетом, зокрема скайпом, і ведуть блоґи-щоденники – для них, як і для сучасних дітей по обидва боки океану, ці речі є значно буденнішими, ніж для бідолашних персонажів деяких українських дитячих книжок. «Сучасні технології» не стають у центрі історії, не перебирають увагу на себе і навіть не суперечать вічним цінностям – натомість перетворюють персонажів Лущевської із прибульців з минулого на значно живіших осіб.
 
За рівнем психологізму, особливо на початку оповіді, «Інший дім» є одним з найкращих українських підліткових текстів. (Навіть попри мовні та стилістичні недоліки: Лущевській, як й іншим українським письменникам, довелося зіткнутися з проблемою того, як і якою мовою говорити до читача-підлітка). Чого вартує бодай відтворення відчуттів і виру думок 10-річної дівчинки, яку, погрожуючи відібрати гроші, лупцюють двоє незнайомців:
 
«Усе довкола вертілося так, як в дитинстві на каруселі. Вікна, будинки, дерева, лавка, кіоск… Буває, дуже хочеться зійти з каруселі… А вона, як на зло, не зупиняється. Навпаки, набирає швидкості – і раптом стає дуже страшно, що карусель ніколи не зупиниться. Шлунок зводить. Бігають мурашки. Волосся стає дибки. Та карусель усе крутиться й крутиться…
 
Туди-сюди.
Сюди-туди».
 
Щоправда, що ближче до кінця, то більшої ваги набувають любовні лінії, і часом не дуже психологічно переконливі зміни характерів. Повість має досить відкритий фінал: подальшу долю героїв маємо змогу уявити самі (або ж дочекатися продовження книги, хтозна?), але важить, що він неуникно оптимістичний. «Інший дім» може не давати читачеві-підлітку готових розв’язок або рішень, одначе надихнути, спинити на хвильку, щоби замислитися та заглибитися у себе, дати надію і, зрештою, просто розповісти історію, здатну викликати емпатію у сучасного підлітка, він цілком спроможний.
 
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage