Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Бабкін Сергій
Пострадянський колаж Олега Сенцова
Random
Перше зібрання автобіографічної прози Олега Сенцова під назвою «Жизня» ми читали, коли сам автор перебував далеко від нас, садистськи ув’язнений авторитарним режимом. Але вже тоді укорінилося відчуття, що цей чоловік дуже близький та зрозумілий кожному, і його якнайскоріше звільнення має стати не тільки першочерговим завданням дипломатії, а й лейтмотивом наших молитов, публічних виступів. Олега звільнили, він ступив на рідну землю, не зронивши сльози, і продовжив боротьбу, як і раніше, озброєний словом. Тепер перед нами його нова книга, сильна та вільна, не інакше як долею натхненна.
 
Як і попереднє видання, «Маркетер» двомовне: спершу переклад Сергія Осоки українською, за ним – оповідання мовою оригіналу. Я читав, чергуючи. Абсолютно очікувана порада, але саме цю книгу краще читати мовою оригіналу. Чому?
Крім загального літературного правила: коли маєш змогу читати продукт в оригіналі, то обирай його перше від перекладу.
 
Мова Сенцова – не так російська, скільки мова певної доби, що стає провідним інструментарієм письменника. І саме ця мова є основним документом, свідченням епохи. Зміни останньої невідворотно накладають штампи на першу. Тому, коли уважно вчитуватися, то скидається на те, що ви перебуваєте на екскурсії у, так би мовити, «мовному» музеї. «Дядька в малиновом пиджаке», «древний советський культ застолий», «попса и техно косила подрастающий молодняк», «темный тамбур, как в песнях или фильмах Цоя», «мода на продажу своих органов за долги сюда ещё не докатилась» – ці словосполучення звучать більше, аніж просто звуки, хоча й резонують до мови сьогодення. Слова-речі, слова-процеси, смисли та ідіоми періоду «перебудови» та ранньої української незалежності. І це не тільки про погані чи темні сторони життя, це і про дитинства, і про дорослішання з його принадами та вічнозеленою романтикою. Про все загалом, ними можемо торкнутися, відчути фізично. А минуле, як відомо, оживляють словами або взагалі воліють не згадувати. Залежить від везіння та мужності. У такий спосіб Олег Сенцов на прикладі автобіографізму власної розповіді веде за руку крізь наше спільне минуле. Він і той, хто пише, і той, хто зрежисовує стіни темних, вологих та «стрьомних» кімнат 90-х років.
 
І все ж таки: хто є тими «маркетерами»? Дозволимо прояснити цей аспект безпосередньо авторові: «Економіка» випускала економістів, «Менеджмент» – менеджерів. А от кого все-таки виробляв «Маркетинг»? Версій було безліч, і найсмішніша – «маркетер». На ній вони й зупинилися». Для розуміння контексту нагадаємо, що за вікном – кримське містечко, оповите ранніми рваними 90-ми (чи пізніми 80-ми, справи те не міняє). Політика робиться незалежною, економіка – ринковою, люди – розгубленими і забідканими. Раптом усе потребує оновлення. І мріяти про космонавтику чи нафтовидобування непрестижно, недосяжно та невигідно, а, тим паче, підсумовує Олег Сенцов – «немодно и не круто».
 
 
Означений період зробив більшість із наших співвітчизників такими собі «маркетерами». Під дією різних чинників, значна їхня частина була поставлена на межу, якщо не виживання, то, принаймні, потреби за будь-яку ціну розшукати нових способів існування. Одним доводилося «расклеивать по несколько сотен объявлений за утро», іншим самотужки «возноситься на вершину местечкового музыкального Олимпа», аби організувати «гастроли, поезкди, какие-то деньги», третім – «ехать в Москву продавать пионы».
 
Дефініція, що зродилася з чийогось жарту від невинного незнання та філологічної помилки, червоною лінією маркує українське пострадянське суспільство: щоб розірвати примусовий шлюб із «командно-адміністративною економікою народного господарства», варто було перетворитися на таких собі «маркетерів» (в даному випадку від market economy).
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage