По гарячих слідах: рецензія на нову книгу Террі Пратчетта «Глиняні ноги»
Степурська Марина
28.03.2021
«Коли все, що ти маєш, – це ціна, то й думати можеш тільки про гроші»
Капітан Морква
Яким ви уявляєте бунт у Дискосвіті? Масштабним? Втаємниченим? Чи кривавим?
Відкрию таємницю – дискосвітські заколоти поєднують всі три ці риси.
І ще трохи глини.
Анк-Морпорк – місто, яке настільки загрузло в злочинності, що професія злодія чи вбивці тут вважається цілком офіційною діяльністю. Але навіть попри це, Анк-Морпорк має своїх вартових – відважних представників закону, яким вдалося феєрично піднятися (а потім знову впасти) в очах мало не всіх громадян. Цього разу, сторожі доводиться зіткнутися з новою загадкою – правителя Анк-Морпорку, вельмишановного лорда Ветінарі, хтось намагався отруїти. До того ж містом почалася ширитися серія незрозумілих вбивств. Жодних зачіпок, жодних натяків – лише сліди білої глини, які виявляють мало не на кожному місці злочину. Командор Ваймз разом із командою береться за розслідування цього непростого злочину. Але хто вартує вартових, коли їхні життя опиняються в небезпеці?..
Скільки я чекала на видання нової книги про пригоди бравої дискосвітської «Варти»! Як на мене, то це найкращий цикл цілої серії. Так, можливо сюжети цих частинок губляться на фоні яскравих анотацій «Смерті», «Ринсвінда» чи «Відьом», але я готова запевнити, що емоційний «бум» від «Варти» не здатна переплюнути жодна з цих серії.
Wow-ефекту допомагає досягнути поєднання цілком захопливого детективного сюжету (хай навіть з купою пародій та відкритої іронії) та не менш цікавих героїв. Кожен персонаж цієї серії та книги «Глиняні ноги» зокрема постає цілковито розкритим, хай навіть його роль і не була провідною в сюжеті. Цікавим є те, що Пратчетт намагався осягнути та висловити своє ставлення до сучасних проблем крізь призму Дискосвіту.
Саме у «Глиняних ногах» Пратчетт підіймає непросту для мешканців Дискосвіту тему – ставлення до ґолемів. Ґолеми у Дискосвіті – прототип роботів у нашому світі. Це машини для виконання брудної роботи, які не мають жодних почуттів чи прагнень – принаймні так їх звикли сприймати. У певному сенсі, ці судження правильні, адже ґолеми й справді створені лише для роботи і навіть свій бунт вони проявляють через працю. Але традиція ставитися до глиняних створінь як до дурної робочої сили, яка здатна лише підкорятися, породила в ґолемів бажання дізнатися, що таке – справжня воля. Такими тонкими засобами сер Террі досяг того, що зміг підняти в гумористичному романі важливу наразі тему дискримінації.
Також у «Глиняних ногах» новими барвами починає грати старий персонаж – командор Ваймз. П’яниця у першій частині, знать – у другій, тут він постає у ролі справжнього слідчого в традиціях найкращих детективних історій. Але розкривається він не тільки з професійного, а й з особистісного боку.
У персонажах Пратчетта мене приваблює те, що автор завжди яскраво змальовує не лише позитивні, а й негативні сторони кожного героя. Це робить цікавим і їхні особистості, і сюжет загалом. Навіть на перший погляд ідеальні персонажі мають свої негативні риси: наприклад, капітан Морква – харизматичний, чесний, максимально правильний і ввічливий, часто не звертає увагу на емоційний стан близьких йому людей. Його зацикленість на добробуті цілого суспільства вбила в ньому не лише всі егоїстичні засади (яких він здається і так не мав), а й цікавість до побажань дорогих йому представників варти.
Також тут з’являються й нові неповторні герої, зокрема гном судмедексперт – Смішинка Малодупко. Це не тільки надзвичайно милий і розумний, а й сміливий персонаж. Смішинка – одна з перших серед гномів почала підкреслювати свою жіночність. Навіть страх бути повністю зневаженою не зміг зупинити Смішинку у прагненні бути собою – гарною та жіночною.
Кому читати
Фанатам «Варти» та обожнювачам детективних сюжетів із родзинкою. Якщо ви входите до другої категорії, то для вас «Ноги з глини» – справжня булочка 
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно