Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Харлан Ганна
Під прицілом «Оптики Бога»
Random
«Щось ми бачимо очима, а щось тільки серцем.
А коли серце сліпе, то й очі незрячі»
 
Антуан де Сент-Екзюпері колись писав, що найголовнішого не можна побачити очима. У поезіях із нової збірки Мар'яни Савки деякі приховані сенси стануть явними, якщо застосувати спеціальний червоний фільтр, інші ж доведеться розгадувати за допомогою особливої оптики – власного серця.
 
Насамперед це унікальне видання привертає увагу завдяки художньому оформленню. Стильне двоколірне обрамлення створює ефект оптичної ілюзії. На ілюстраціях Романи Романишин та Андрія Лесіва здебільшого біблійні сюжети.
Натомість у поезіях Мар'яни Савки переважають звертання до Бога, неперервний пошук себе та свого місця у навколишньому світі. Авторка ділиться сокровенними думками, пропонує читачам пройти дорогою випробувань і самоусвідомлення, зазирнувши всередину людської душі:
 
Тут
ніби скраєчку життя
ніби тебе не видно
ніби оптика бога не цілить просто у серце.
Власне, діалог із Богом – один із лейтмотивів поетичної збірки:
Різьбиш світлом різким
Долі-дереворити.
Боже, є тобі з ким
Просто поговорити?
Тисне і дістає
Вся ця космічна втома.
Господи, де ти є?
На самоті удома?
У моніторі ніч.
Зорі – на три карати.
Ну, якщо хочеш, клич.
Я люблю розмовляти.
 
 
За настроєм поезії збірки переважно меланхолійні, сповнені суму та надії водночас, вони нагадують про минущість буття.
 
І знову хочеться процитувати:
 
Я люблю тебе, Господи,
навіть коли не можу збагнути,
чи ти сердишся, чи все таки плачеш,
бо ж прощаєш – по-своєму – по-Божому –
тих, кого нам по-людськи простити несила.
 
Інша наскрізна тема «Оптики Бога» – війна. Під час читання поезій, написаних в період Майдану та початку російсько-української війни, перехоплює подих і до горла підступає ком. Ці проникливі рядки не можуть залишити байдужим:
 
Хоч пошепки, хоч криком, хоч виттям
душа шукає слів – не вистачає
Коли на терезах людське життя –
що має сенс і що його втрачає?
 
Візуальні ілюстрації виступають не лише вдалим доповненням поезій, а й мають потужне смислове навантаження. Вони уособлюють дуалізм буття, добро і зло, мир і війну, кохання і самотність, спонукають відшуковувати в збірці нові, приховані сенси.
 
Коли сприйняття щоденної реальності більшості людей формується через викривлені фільтри телевізора, дуже складно дивитися в саму суть речей і відрізняти правду від ілюзії. І лише споглядання крізь червоний фільтр перетворює дитячий майданчик на поле запеклого бою, витончену жіночу сукню – на військовий однострій. Так розшаровування дійсності на окремі кольори дозволяє вийти за рамки, осягнути повнішу картину та сформувати не поверхове, а глибинне уявлення.
 
Символічно, що завершальна частина збірки має назву «Проста арифметика любові». Говорячи про це почуття, авторка зображує його у всій повноті:
 
знаєш, любов – то коли не болить нічого,
але любов і тоді, коли гостро пече,
і взагалі стільки в любові такого,
що не знайдеться і слів на означення, бо
можна сказати «липень» – і промовчати.
а можна змовчати, що поруч спинився Бог,
або тихо промовити: світле моє дівчатко,
маєш зерна-слова, маєш срібні ключі
до дверей, де заховано серце вночі,
відмикай і бери, все, що візьмеш – твоє,
бо за ними є ти, ти любов, і ТИ Є.
 
 
У цьому випадку червоний фільтр ніби знімає полуду з очей, звільняє від суспільних стеоретипів та допомагає побачити людину справжньою – зі страхами та переживаннями, болючим досвідом і глибоким прагненням любові:
 
але все ж
я кажу за тобою все любов
і любов понад нами
і всередині нас.
 
Словом, поезії «Оптики Бога» варто не лише усвідомлювати, а й бачити та відчувати. Тільки не очима та розумом, а власним серцем.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage