Один на всіх: що треба знати про геноміку?
Марчак Наталія
29.06.2019
Будьмо відвертими. Про ДНК кожен із нас має такий мізер знань, що й важко уявити. Ці три абревіатурні літери так часто чуємо, що сприймаємо як щось звичне, особливо не задумуючись над змістом. Та чи кожен може розшифрувати абревіатуру? А хто з них може пояснити суть? Найвідомішим є той факт, що ДНК забезпечує спадковість.
Все. І хоч всі ми вивчали у школі біологію, та чи кожен розуміє ту величезну кількість процесів у нашому організмі, що там діється?
Взявши з полиці книгу з привабливою палітуркою, я очікувала відповіді лише на одне запитання: чи Дарвін був правий: справді у людини та шимпанзе такі близькі ДНК? Текст й ілюстрації-пояснення білосніжного видання я проковтнула за 30 хвилин. Серед 68 сторінок і на моє запитання була відповідь, яка, щоправда, неабияк здивувала.
У кожному з нас мільярди клітин, які беруть участь у мільйонах процесів: постійно діляться, з’єднуються, відмирають та утворюються. Це зараз відома інформація, проте ще 50 років тому ніхто й гадки не мав, як функціонує ДНК. Багато хто й досі вважає, що геноміка — то лише наука для фахівців, і зовсім не потрібно володіти інформацією про її досягнення. Але це не так, адже геноміка — насамперед самі ми, а кому, як не нам, потрібно знати про особливості функціонування власного організму? Геноміка — це здоров’я, майбутнє і та загадка, яку науковці досі ретельно й детально розгадують. Інформація, яку подано в книзі, — справді вражає: кількістю прізвищ, років, історій, термінів, пояснень та відкриттів.
Генетичний матеріал усіх живих організмів записано одним кодом із чотирьох букв. Нас відрізняє лише послідовність цих літер. А універсальність кодів лише доводить процес еволюції. Це свого часу зазначив і Дарвін, зробивши висновки під час перебування на Галапагоських островах. Він помітив, що птахи одного виду (наводив приклад в’юрків) на кожному острові мали іншу форму дзьобів, яка надавала їм кардинально різні можливості: від розколювання горіхів до смоктання крові. Тож Дарвін впевнено зазначив, що в кожного виду живого організму є ті підвиди, які мають більше переваг (пір’я, забарвлення, форма дзьоба чи довжина лап) – і саме їхні нащадки матимуть значно більші шанси вижити й, відповідно, зберегти свій вид.
За 30 років після гіпотез Дарвіна Менделю вдалося довести спадковість певних властивостей організму. Зробив він це за допомогою… гороху. Лише опрацювавши величезну кількість схем і тисячі цих рослин, йому вдалось відкрити щось нове — генетику. Це стало початком довгого шляху, на якому людство дійшло аж до генів, хромосом й ролі ДНК.
Чи знали ви: у людини і шимпанзе є ОДИН спільний предок, який існував 5-7 мільйонів років тому, що для еволюції зовсім небагато? Ми настільки генетично близькі до деяких тварин, що важко уявити! Саме тому дослідження пана Дарвіна у ХІХ столітті не сприймали, адже він наводив приклади спільних рис людини та шимпанзе, а порівнювати людину з твариною тоді було абсурдом. До речі, цій темі у книзі виділено окремий розділ, завдяки якому ви зможете відкинути всі стереотипи та міфи.
Та автори не лише спростовують міфи, підтверджуючи певні матеріали фактами, а й відкривають нові теми з термінологією, на яку рідко можна натрапити. Однак це зовсім не робить видання суто науковим, адже інформацію подано доступною мовою і розмовним стилем, а завдяки популярним порівнянням із “звичайного” світу терміни й внутрішні генетичні процеси швидко стають зрозумілими. Наприклад, складний багатоетапний процес готування генів до передачі інформації автори порівнюють із магнітофонною плівкою, яку в «магнітофонні часи» обов’язково треба було зберігати у згорнутому вигляді, а розгортати лише для прослуховування. Інакше — плівка рвалась, а при склеюванні частина інформації втрачалася. Схожий процес відбувається із ДНК, довжина якої сягає 1,8 метра! Через надзвичайно тонку будову нитки генетична інформація потребує точного “упакування”, щоб не зазнати втрат, адже це призводить до мутацій організму. Завдяки такому захисту в час безпосередньої передачі непошкоджена інформація “розпаковується” та успішно починає своє функціонування.
Тож науковість теми генетики (термінологія, складність процесів та знання історії науки) зовсім не є перешкодою для того, щоб впевнено “пірнути” у світ нуклеотидів, протеїнів, генів і геномів, адже видання створено саме для пересічного читача, якому цікавий власний вид, організм, його походження та процеси, що в ньому відбуваються, а також чи не найважливіше — майбутнє кожного з нас, нашого виду, нашої ДНК.
P.S. Окрім основного тексту, доповненого неймовірними ілюстраціями Марії Елени Вальдес, наприкінці видання ви зможете знайти хронологічний список “Хто є хто?”, який допоможе систематизувати знання про історію геноміки, а також термінологічний додаток, у якому, окрім понять, є ще й відомі імена, закони, назви проектів та приладів, які пов’язані з цією наукою.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно