Німецька історія від Ґюнтера Ґрасса – 100 років в одній книзі
Кравцова Оксана
09.01.2018
Наскільки добре ми знаємо історію своєї держави та інших? Звісно, читаємо підручники. Але сухий структурований виклад матеріалу перетворює факти на щось абстрактне, віддалене, не надто реалістичне. Минуле може ожити лише тоді, коли його репрезентують люди в своїх розповідях. Однак інколи, незважаючи на прагнення однозначності, суб’єктивізму не уникнути. Навіть очевидці однієї події можуть говорити різні речі. Проте саме так, як би то не було парадоксально, і твориться історія.
Книга «Моє сторіччя» Ґюнтера Ґрасса, що з’явилася у «Видавництві Старого Лева», вмістила 100 новел, у яких ідеться про 100 років німецької історії (з 1900 до 1999). Переклала твір Наталка Сняданко. Підтримку для цього надав грант Goethe-Institut, фінансований Міністерством закордонних справ Німеччини.
Варто зауважити, що одна подія може стосуватися кількох років, а оповідачами (мовцями за кадром) виступають як чоловіки, так і жінки різних професій та соціального статусу. Вони суголосно виплітають цілісну картину того, чим жила країна та її громадяни протягом ХХ століття.
Ця книга нагадує мені сторічний календар чи альбом зі старими чорно-білими фотографіями, у яких кожна сторінка – тло життєвих перипетій.
Для себе я поділила фрагменти історії за десятиліттями.
Вельми насичене перше десятиліття знаменне початком відмови жіноцтва від корсетів на китовому вусі, заміною солом’яного капелюха «кольору жовтцю» на польові каски «кольору хакі». Окрім модної індустрії йдеться про спорт (футбольну тактику коротких передач «шалькер крайзель», перший у Європі шестиденний велопробіг), музику (випуск платівок за сприяння братів Берлінерів), літературу (оповідання Артура Конана Дойля, у якому було попередження про небезпечність підводних човнів), політику (страйк шахтарів, приїзд кайзера до Танжера, антивоєнну агітацію).
Друге розпочинається історією про кайзера Вільгельма (який хотів бути правителем-миротворцем, але добре озброєним миротворцем), про розвиток мореплавства, про зведення на сміттєзвалищі пам’ятника полеглим під час Битви народів 1813 року під Лейпцигом (показ абсурду війни не лише через місце розташування, а й через приїзд короля супротивників на відкриття), про розмову Ремарка та Юнґера («свідків епохи») щодо Першої світової війни (бесіда про те, що з людиною робить війна, і те, що треба бути сміливим і вміти визнати поразку), про використання сталевого шолома замість пікельгаубе, про будівництво загальнонімецької залізниці, яку «не треба приватизовувати».
У третьому десятилітті кояться політичні вбивства, ростуть ціни (відповідно активізуються спекулянти), американцям як переможцям передають найновішу модель дирижабля, а також продають компанію «Опель», студія «Радіогодина» першою запроваджує тризвук на позначення паузи.
Початок четвертого був вельми насиченим: масове безробіття, прихід до влади Гітлера (звучать жарти на кшталт «ну тепер маляр ощасливить нас – і стане художником»), чистка «Ніч довгих ножів», Олімпійські ігри, під час яких змагалися Лутц Лонґ і Джессі Оуен (можна переглянути фільм «Сила волі» про цих спортсменів) тощо.
У п’ятому відбувається з’їзд військових кореспондентів (які були навчені повідомляти про атаки та перемоги, а решту доводилося замовчувати), в обіг надходять нові марки, у Кьольні організовують карнавал…
У шостому народжується перша телевізійна програма, Німеччина стає чемпіоном світу з футболу (багато хто хвилювався, що було би, якби «пішли з поля не як чемпіони світу, а знову як переможені…»), помирають Бертольд Брехт і Ґотфрід Бенн…
Сьоме десятиліття знамените сваркою братів, що були засновниками фірм «Адідас» і «Пума» (можна подивитися фільм «Дуель братів. Історія Adidas і Puma»), зростає захоплення філософією Гайдеґґера, американці висаджуються на Місяці (в історії, що стосується цієї події, ідеться про те, як в одному інтернаті вихованці розмістили на стіні американський прапор, але були й ті, що вимагали малювати червоний).
У восьмому наступає нафтова криза (її змальовано показом сім’ї, що вагається між вибором прогулянки на свіжому повітрі та автомобільною поїздкою), проходить чемпіонат із футболу (Німеччина проти Німеччини), розвивається панк-культура, мовиться про явище «люди в човнах» (біженці), що буде актуальним і зараз.
Дев’ятий був вельми знаковим і переломним: падає Стіна (люди радіють і лякаються водночас, розмірковують про минуле та майбутнє), здійснюється трансляція серіалу «Лінденштрассе», який «показують і досі…».
У десятому проходить «Парад кохання» («Pease of Earth»), розвиток генетики супроводжується страхом перед ним тощо.
Загалом книга «Моє сторіччя» – своєрідний експрес-курс історії, який дозволить дізнатися більше про країну, яка фігурувала майже у всіх масштабних світових подіях. Він хоч і організований з авторської точки зору, але транслюється від оповідачів, які додають динаміки та живості розповіді. Отож кожен читач має змогу привідкрити завісу раніше незнаного та познайомитися з доволі загадковою Німеччиною.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно