0(800) 501 508
 
Цілодобово
Кошик 0 грн

Статті

по:
В період з:
Не такий - повість про сучасних підлітків
Random
Минулого тижня вирішила забігти в офіс Видавництва Старого Лева, аби прихопити нові книжки для доньки, майже тринадцятирічного племінника і шестирічної похресниці.
 
Спершу я вибирала книжечки на сайті видавництва і натрапила на інформацію про те, що з’явилася нова серія: «Майже дорослі». Про першу книжку серії – повість Сергія Гридіна «Не такий» – було написано, що вона незабаром вийде друком. Мені ж дуже хотілось, аби вона вийшла вже, бо книжковий подарунок племіннику мала купити якнайшвидше.
 
Щойно потрапивши в офіс Старого Лева, я запримітила бажану книжку на полиці, тож дуже зраділа. Виявилося також, що я – перший покупець. Можливо, я була і першим читачем, бо перш ніж книжка помандрувала до племінника, впродовж двох годин, захотівши її погортати, я не випускала повість з рук, поки не «догортала» до останньої сторінки.
 
Головному героєві книжки – Денису Потапенку, або Потапу – як хлопця прозивають у школі з легкої руки його друга Матвія – так само тринадцять, як і моєму племіннику, тож я читала про літературного героя, знаючи про прагнення, мрії і проблеми типового підлітка з реального життя.
 
Як на мене, автору вдалося створити сучасну психологічну повість завдяки декільком моментам:
 
• Гридін створив реалістичних героїв – сучасних школярів-підлітків з їхнім бажанням похизуватися модними технічними новинками і крутим одягом, що, до речі, хлопців стосується не менше, аніж дівчат (переконалася,спілкуючись із племінником).
 
• Описав достовірно шкільну реальність з її випадками булінгу між школярами, тиску і зневаги вчителів до учнів, з пригнічуванням тих, хто «не такий» і фільмуванням на відео моментів прояву підліткової жорстокості до ровесників.
 
• Гарно передав зародження перших почуттів, сцени ревнощів, ініціативність дівчат-підлітків у стосунках з хлопцями, ранню незаплановану вагітність.
 
• Без прикрас зобразив літній дитячий табір з його «режимом» і далекою від досконалості інфраструктурою.
 
• Описав не ідеальні стосунки між батьками, зокрема, розлучення, що дуже характерно, на жаль, для багатьох сучасних сімей.
 
• Автор не приховує від читача-підлітка, що дорослі можуть завдати власним дітям болю, можуть вчинити слабкодухо, непродумано; не можуть звикнути, що підліток вже потребує іншого типу стосунків, ніж дошкільня чи першокласник.
 
• І на тлі усіх можливих несприятливих обставин головний герой, хоч і «не такий», знаходить у собі силу здолати безліч проблем – і фізичних, і психологічних, протистояти не комфортним життєвим обставинам, виробляє наполегливість, вчиться будувати стосунки. Знаходить справжнє перше кохання і повертає втраченого друга. А, крім усього, балів додає Денисові його начитаність, цілеспрямованість, прагнення справедливості.
 
Думаю, Денис Потапенко має гарних літературних побратимів – «не такого» Маркуса, трилогію Клауса Гаґерупа про якого переклала з норвезької Галина Кирпа. А також – Арсена з однойменної повісті Ірен Роздобудько.
 
Єдине, чим можу насамкінець дорікнути Сергію Гридіну – це тим, що він зібрав у повісті надто багато проблемних моментів. Пригадуєте, Прохасько назвав свою книжку «З цього можна зробити кілька оповідань». То власне, Гридін міг би із тем, які заторкнув, зробити декілька повістей. Але, можливо, саме завдяки нанизуванню усіх проблем, читача тримають у психологічній напрузі.
 
Отож якщо ви зауважили, що ваші діти-підлітки комплексують з приводу своєї зовнішності, почуваються пригніченими через ставлення однокласників або потерпають через відсутність супермодних речей, раджу тихцем залишити їм на столі чи десь коло подушки «Не такого». Часто з проблемами книжкових героїв-однолітків підліткам легше сприймати й переживати і власні, шукати виходу з них.
 
Думаю, цю добре написану реалістичну повість варто прочитати і мамам, і татам, аби краще розуміти своїх дітей – раніше таких «пухнастих», які раптом повипускали голки та колючки і конфліктують з цілим світом.
 
P.S. Про враження племінника від повісті напишу, коли він її прочитає і поділиться думками. До речі, донька, якій я в загальних рисах описала фабулу, теж захотіла прочитати книжку.
 
Наталка Малетич
 
Джерело: mam.ua
Вам може бути цікаво
Леся Українка: душа у листах
Розарій
Малігон Анна
Що можуть зробити дорослі, щоби призвичаїти дітей до читання?
Вірш дня. Борис Херсонський
Югославія, моя батьківщина
stary_lev Стежити
дописів читачів
Коментарі
Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
Опублікувати