Народження нації та переламний етап в історії країни: як Революція Гідності змінила свідомість українців
Старовойт Тоня 07.05.2021
Листопад, 2013 рік. Люди натхненні ідеєю євроінтеграції та наближення до чеснот та прав громадян ЄС. Повітря сповнене надією. Однак ніхто не здогадується, що вже за кілька місяців надії розіб’ються через пихатість та жадобу влади, а Майдан Незалежності стане символом боротьби вже не за асоціацію з ЄС – за людську гідність.
На восьмому році війни з Росією, змінами у владних структурах та навіть історії України ми дедалі частіше забуваємо про те, з чого почалася трансформація країни з синьо-жовтим прапором. Часом не аналізуємо – сліпо віримо ЗМІ та блогерам у соціальних мережах із сумнівними джерелами фінансуванням.
«Український Майдан. Хроніка та аналіз Революції Гідності» має стати настільною книгою у кожній родині, яка пам’ятає події або ж хоче назавжди закарбувати переламний момент в історії України на поличці.
А ця глибока аналітика та описова хронологія Євромайдану (який пізніше назвуть Революцією Гідності) точно не дозволить епосі постправди забрати у вас найцінніше – віру в силу та єдність української нації.
Листопад, Майдан, студенти
Власне, ми пам’ятаємо, з чого все починалося: захоплені студенти, співи, музика та піднесені відчуття, змішані згодом із розчаруванням після відмови колишнього президента-втікача Віктора Януковича підписувати асоціацію з ЄС.
Найцікавіше те, що протестів, боротьби та трансформації свідомості українців могло б і не відбутися. Максимум – розчаровані студенти пішли би з Майдану після відмови про підпис документів.
Але історія не любить чути свої альтернативні версії.
Отож, усе почалося з наказу влади беркутівцям побити студентів. А далі – спалахнула боротьба за честь.
У книзі «Український Майдан. Хроніка та аналіз Революції Гідності» автор Михайло Винницький викладає історію подій від листопада 2013 до анексії Криму та початку військової агресії Росії на Донбасі. Мінімум суб’єктивності – максимум фактів.
Структура книги
Книга складається з двох великих частин – Хроніка та Аналіз.
У Хроніці Михайло Винницький дає детальну характеристику передумов, причин та події Революції Гідності. Автор майстерно повертає читача до 2013 року: штучний розподіл країни на україномовних та російськомовних, корумпованість влади, придбані посади та тотальна моральна деградація. Як пише Винницький, революції трапляються тоді, коли вони необхідні суспільству. Вочевидь, найкращого часу для переродження української нації, як тотальний духовний занепад в Україні, не було.
Реформи, жити по-новому та провали влади
З цікавих моментів, викладених у книжці: детальна статистика проведених в країні реформ після перемоги Майдану.
Михайло Винницький об’єктивно оцінив кожну з них – а їх, між іншим, зазначено 10 – та розписав усі досягнення і провали оновленої влади. Крім цього, автор не симпатизує жодному з політиків – лише аналізує їхні дії в подієвому контексті.
В аналітичній частині книжки Винницький вже намагається осягнути важливість Майдану та російської війни для історії.
Відтак, він розмірковує:
«Дехто виправдовує агресію Кремля, апелюючи до російської політичної культури, яка нібито підтримує "особливий статус великої держави". Інші повторюють позицію Сакви (прим. – британський совєтолог Ричард Саква), згідно з якою протести на Майдані та війна на Донбасі є зовнішніми проявами глибшого структурного конфлікту між ЄС та Росією і/або між Росією та "Заходом" (НАТО, США, "Великою Сімкою"). Україна за цим наративом є територіальним полем бою, а її громадяни – пішаки у масштабній міжнародній грі, а не дійові особи, чий голос вартий уваги».
Також автор книги розмірковує над етимологією слова «гідність» та його сенсом у контексті подій на Майдані. Особливо цікавим та важливими, як на мене, розділом серед аналітики є «Донбас та Південний Схід».
Винницький аналізує стереотипне прирівнювання повсякденної мови спілкування до геополітичних вподобань як українським суспільством, так і світовою спільнотою.
За словами автора, хоча, безсумнівно, українці з півдня, сходу та південно-центральних регіонів вживають російську у побуті, однак це аж ніяк не впливає на їхнє волевиявлення та патріотичні глибинні почуття.
«Мешканці Дніпропетровська, Кіровограда та Миколаєва могли по-різному ставитися до того, кого слід вважати героями у Другій світовій війні, але їхня регіональна ідентичність, підживлювана козацьким основоположним міфом, не залишала сумніву у тому, що робити, коли на твій край нападають».
«У Харкові та Одесі політична та національна орієнтація населення була нечіткою. Спроби розпалити сепаратизм у цих містах зазнали невдачі, але з інших причин, ніж на козацькій батьківщині – у Дніпропетровській і Миколаївській областях. Харків та Одеса мали слабкі ідентичнісні зв’язки з козацькою історією….Проте під час майданівських протестів серед мешканців обох міст виникли активістські контреліти: 2014 року традиційна пасивна робітнича російськомовна більшість Харкова зіткнулася з раптовою активністю проукраїнської інтелектуальної меншини. В Одесі подібну амбівалентність ідентичності пов’язують з історією міста та його іміджем центру єврейської спільноти України».
Настільна книга українця
Важко рецензувати книгу, фінал якої досі залишається викритим та щодня пишеться в режимі «онлайн».
Однак «Український Майдан. Хроніка та аналіз Революції Гідності» – фундаментальна праця Михайла Винницького, яку варто прочитати одразу з трьох причин: пам’ятати, аналізувати та цінувати.
Адже народження української нації починається з маленьких, поступових кроків вперед.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно