Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Надзвичайний щоденник звичайного хлопця
Random
Нова серія Видавництва Старого Лева «Майже дорослі» вже встигла відзначитися в українському книговиданні для дітей. Найперша в серії широко розрекламована книжка Сергія Гридіна «Не такий» зібрала і позитивні, й негативні відгуки, але, безсумнівно, стала подією. А оскільки ВСЛ не звикло збавляти оберти, то менш як за півроку серія поповнилася новою книгою – та ще й якою! «Щоденник Адріана Моула» Сью Таунсед – підліткова книга, на яку ось уже четверте десятиліття рівняються автори дитячої прози у Англії та далеко за її межами. Нещодавній гість дитячого фестивалю у Львові англійський письменник Іан Вайброу прямим текстом називає Адріана Моула своїм натхненником. Що ж такого особливого в цій книженції?
 
Уявіть собі, Англія початку 1980-их, правління Маргарет Тетчер, зростання безробіття, обмеження соціальних ініціатив, а паралельно – хоча «залізна леді» до цього й не має стосунку – хвиля розлучень і зростання кількості неповних родин. У звичайній англійській родині, де тато безробітний, мама має коханця і гряде розлучення, живе такий собі хлопчина на ім’я Адріан – єдина дитина в сім’ї. У нього купа проблем – цілий букет. І всі вони важливі: і безробіття у Британії, і юнацькі вугрі на обличчі, і собака, до якого нікому, окрім Адріана немає діла, і комуністична пропаганда… А головне – він «інтелектуал». Саме так називає себе цей одинак, чиї щоденники цілком могли б зробити його «совістю нації», «рупором епохи» і ще казна-ким. Могли. Але не зробили, бо їхній автор мав важливіші справи.
 
Кожен день Адріана багатий на події, щодня він має що сказати – чи про своє здоров’я, чи про нещасливе кохання, чи про собаку, яка наковталася іграшкових солдатиків, чи про батьків, які знову пиячать. Відвертість, яку передбачає форма щоденника, іноді вражає, іноді смішить, іноді розчулює. Текст «без купюр» неодмінно захопить підлітка, який цілком несподівано для себе прочитає, що його власні почування і страхи, яких він іноді соромиться, бувають у всіх (принаймні, вони є в Адріана). А про те, щоб Адріан став «своїм» для якомога більшої кількості читачів авторка подбала – комплексів у малого хоч відбавляй! До того ж, авторка навмисне робить свого героя на дещицю наївнішим за пересічного підлітка. Так читач за кілька днів до відповідного запису може передбачити наслідки певних подій у Адріановому житті чи зрозуміти, що насправді відбувається.
 
Важливою рисою повісті є її «хлопчачість». Адже підліткова література з головними героїнями-дівчатами вже потроху з’являється. Тепер нарешті з’явився герой-хлопець, який має усе, щоб стати корисним для підлітків обох статей.
 
Книжка про Адріана, як і всякий гарний твір, має кілька рівнів. Перший, про який уже йшлося – підлітковий. Адріан мріє помацати груди своєї подруги, опікується проблемами довкілля, читає непристойний журнальчик «Великі та стрибучі», прагне справедливості в усьому світі, переймається протестними настроями, мусить відкуповуватися від шкільного хулігана, тощо. Другий аспект – родинний. Адріанова родина аж ніяк не ідеальна, але у ній зібрано чимало негативних рис, які часто-густо трапляються і в реальних родинах. В тому числі й українських. Є в книжці й серйозна соціальна складова. Критика медичної системи, приміром, або системи опіки літніх людей. Глузування з драконівських шкільних правил, тощо. Звісно, Адріан надто наївний і надто закомплексований, щоб писати про це прямим текстом, але читачу навіть не доводиться читати поміж рядків, аби відчути, до чого це все докотилося в тогочасній Англії (геть як у нас тепер). Нарешті остання за ліком, але не за значенням – політична складова. Постійні натяки на те, які родини за кого голосують, хто яку газету передплачує. Цікаво, що навіть молодий Моул в книзі поступово дрейфує від консервативних поглядів (коли на початку зневажливо називає передплатників «Морнінґ Стар» комуняками), до соціалістичних і радикально лівих. Допитливий читач зможе сам вирішити, що призводить до наростання у хлопцеві лівацьких поглядів. У наступних книгах про Моула цей аспект все більше виходитиме на перший план…
 
До речі, я не сказав – ця книга лише перша у серії від Сью Таунсенд. Згодом Моул виросте, матиме першу сексуальну партнерку, стане батьком, одружиться, розлучиться, піде на роботу, потрапить під скорочення кадрів… Усі перипетії складної історії Англії від вісімдесятих до сьогодні вмістилися у щоденники цього пересічного хлопця. Чи вийдуть ці історії українською – велике питання, відповідь на яке залежатиме не в останню чергу від успіху чи не успіху першої книги.
 
ВСЛ, як завжди, тішить оформленням та наповненням. Бракує лише ілюстрацій усередині книги, але це вже дрібниці. Форма щоденникових записів розбиває текст на малесенькі блоки, що максимально спрощує читання для кожного, незалежно від рівня підготовки. Анатолій Саган, перекладач із досвідом, напрочуд дбайливо поставився до авторського тексту: мова твору українською максимально наближена до оригінального стилю – письма «інтелектуала», бо саме інтелектуалом вважав себе Моул. Тобто, якщо ви зустрічаєте у тексті визначення «сороміцький журнал», то це саме «indecent» та «disgusting», а не «porn» і навіть не «blue». Часто саме це забезпечує комічний ефект. Тому розгулу молодіжного сленгу чи міцних висловів у цій книзі ви, цілком справедливо, не знайдете. Єдиного разу, на мою думку, перекладач помилився, назвавши brown-skinned сім’ю, як потім виявляється – індусів, «смуглошкірою». Це трохи збиває з пантелику, адже потім іде мова про расизм.
 
Що ж до недоліків, то бракує трохи анотованого читання. Адже Моул живе і пише в умовах далекої від нас за часом і простором Великобританії, тому і політичні реалії, і деякі побутові моменти варто було б пояснити детальніше. Так само, як варто було додати кілька слів у примітках про книги, які читає Адріан. Коли він за два дні повертає у бібліотеку прочитану «Війну та мир» Толстого, то кожен збагне, у чім тут жарт, але є серед читацьких уподобань хлопця і такі книги, про які у нас мало хто знає. Іноді такі примітки у виданні є, але їх точно не достатньо.
 
Підсумовуючи, хочеться подякувати ВСЛ за чудову роботу і за новий світовий бестселер, який вони доносять до українського читача. Хочеться також сподіватися, що саме ця книга задасть тон серії «Майже дорослі», а її успіх (у який я вірю!) переконає видавців узятися не лише за продовження життєпису Адріана, але і за «Diary of a Wimpy Kid» Джефа Кіні, і за «Ketchup Clouds» Анабель Пітчер, і за «Wonder» Паласіо, і за інші блискучі підліткові та дитячі повісті, яких нам так бракує.
 
Володимир Чернишенко
 
Джерело: ЛітАкцент

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage